Вопросы и ЗАДАНИЯ 1. Что является предметом литературы?
2. В чем заключается значение художественной литературы?
3. Почему М. Горький назвал литературу человековедением?
В чем, по его мнению, заключается цель литературы?
4. Объясните, в чем сила художественной литературы.​

Это картина увлекательная, на нее можно смотреть вечно и не понять до конца. Сейчас эту картину можно встретить в Третьяковской Галлерее. На этой картине использованы приглушенно яркие тона. Маленькая собачка была белого цвета, с коричневыми пятнами. Сама она небольшого размера. Около нее стоит миска с молоком. Собачка с радостью и с удовольствием локает молоко. На заднем плане располагается лестница, и скорее всего коробка с вещами. Мальчик был далеко от наших лет. Он был крестьянским ребенком. Это можно понять по его рубашонке. Такие носили крестьяне, она подвязана красным пояском а сама белого цвета. Он смотрит на свою любицу с любовью, с удивлением. Точного взгляда невозможно понять, потому что глаза у него опушщены.    

Коли моя мама ображається на когось з нас, членів сім’ї, вона каже: «Чому ти не подумав про мене? Я ж теж людина». Це в її розумінні найпереконливіший аргумент. І дійсно, бути людиною в загальноприйнятому уявленні – це значить мати думки, почуття і бажання, це означає бути гідним любові та поваги. Крилатими стали слова одного з героїв М. Горького Сатіна: «Людина – це звучить гордо!». І ми часто не усвідомлюємо повною мірою, до чого це об’ємне і «серйозне» поняття, яку відповідальність воно накладає на нас.

Отже, «людина», як один із видів живих істот, населяє планету Земля. Є кілька кардинально протилежних теорій її походження – від «цинічно-приземленою» теорії Ч. Дарвіна до містичної гіпотези інопланетної природи Homo Sapiens. Однак, незважаючи на розбіжності, всі вчені сходяться на думці, що людина єдина в трьох іпостасях – біологічній, соціальній і духовній. Що це означає?

У своєму житті людина проявляє себе як істота біологічна: вона володіє певною анатомією і фізіологією, у неї існують інстинкти і основні потреби – в їжі, у відпочинку, безпеці, продовженні роду. Однак це – лише частина потреб людини. Вона не може жити, не виконуючи певних функцій у суспільстві, соціумі. Всі ми за своє життя виконуємо безліч соціальних ролей – дітей, батьків, друзів, студентів, працівників, колег. Життя людини в суспільстві, його розвиток саме як соціальної істоти вчені називають социогенез (на відміну від антропогенезу – розвитку людини як біологічної істоти). Вчені довели, що людині необхідно оточення інших людей, необхідно відчувати себе частиною «великого колективу» – бути соціалізованим, включеним в життя суспільства. Тільки тоді людина набуває специфічні навички, що відрізняють його від тварини, – мова, вміння взаємодіяти з іншими людьми, приносити користь суспільству.

Але і це ще не все. Можна сказати, що у своїй біологічній природі людина реалізується як особистість, в соціальній діяльності – як індивід. Але досягти вищого ступеня розвитку людини на цій Землі – стати особистістю – йому дозволяє лише духовна сфера. Вона включає в себе почуття, емоції, думки індивіда, його потреби в самовираженні і творчості, його морально-етичні принципи