Вопросы к анализу главы 2 “Вожатый”: О Пугачеве. 1. В каких чертах дан портрет вожатого? 2. Что в этом портрете указывает на выдающиеся свойства его характера? 3. Какое переносное значение имеют поговорки, которыми обмениваются друг с другом хозяин постоялого двора и вожатый? 4. В каких поступках Пугачева обнаруживаются его сметливость, знание людей и уменье с ними обращаться? О Гриневе. 5. В каких поступках Гринева обнаружились положительные черты характера: привязанность и любовь к своему крепостному дядьке; чувство благодарности и признатель
Александр Сергеевич Пушкин - величайший русский поэт и писатель, прозаик, драматург и критик. Мы помним многие бессмертные произведения этого прекрасного поэта: "Евгений Онегин" , "Руслан и Людмила", "Узник", " Я помню чудное мгновение..." , " Мороз и солнце..." Но я думаю, что для большинства людей на земле А.С.Пушкин - это воспоминание из раннего детства. Кому в детстве не читали сказки Пушкина?
Александр Сергеевич писал замечательные сказки, причем в стихотворной форме. Они не просто интересные и волшебные, мудрые и добрые, они еще очень легко запоминаются и остаются в памяти на всю жизнь.
Моей самой любимой сказкой в детстве была "Сказка о рыбаке и рыбке", её еще называют просто "Золотая рыбка". В ней старик выловил из синего моря золотую рыбку, а та молила о свободе и обещала выполнить любое желание старика. Старик - добрая душа и он бескорыстно отпускает рыбку в море.Но в дело вмешивается жадная старуха , которая не знает меры в своих желаниях. Когда у золотой рыбки чувство благодарности старику превысило чувство возмущения от наглости и жадности старухи, она отнимает у них всё, что подарила. Эта сказка , на мой взгляд, учит тому , что нельзя быть жадным и злоупотреблять хорошим к себе отношением, иначе можно остаться "у разбитого корыта".
Многие моменты из сказок Пушкина всплывают у меня в памяти неожиданно. Если дует сильный ветер : " Ветер, ветер! Ты могуч, ты гоняешь стаи туч, ты волнуешь сине море, всюду веешь на просторе..." Если девчонки долго смотрятся в зеркало, то вспоминается : " ... я ль на свете всех милее, всех румяней и белее...". Если скучно : "... грусть-тоска меня съедает.." . У меня сказки Пушкина оставили неизгладимые детские впечатления.
Я уверен, что А.С. Пушкин - поэт для всех возрастов. У него был редкий дар - передавать свои чувства , эмоции и мысли через слова. И своим творчеством он действительно воздвиг себе нерукотворный памятник , к которому "не зарастет народная тропа.."
Маяковський народився у Грузії, де проминуло його дитинство. Після смерті батька у 1906 р. сім'я перебралася у Москву, де Маяковський вступив у 4-ий клас П'ятої московської гімназії. У 1908 р. його відчислили звідти, а через місяць Маяковського заарештувала поліція у підпільній друкарні Московського комітету РСДРП. Упродовж наступного року його ще двічі заарештовували. У 1910—1911 pp. Маяковський займався у студії художника П. Келіна, а потім навчався в Училищі живопису, познайомився з художником і поетом Д. Бурлюком, під впливом якого формувалися авангардистські естетичні смаки Маяковського.
Перші вірші Маяковський написав близько 1909 р. у в'язниці, до якої потрапив через зв'язок із підпільними революційними організаціями. Вірші поета-дебютанта були написані у доволі традиційній манері, яка наслідувала поезію російських символістів, і сам М. відразу ж від них відмовився. Справжнім поетичним хрещенням для М. стало його знайомство у 1911 р. з поетами-футуристами. У 1912 p. M. разом з іншими футуристами видав альманах «Ляпас суспільним смакам» («Пощёчина общественному вкусу»), підписаний Д. Бурлюком, О. Кручених і В. Маяковським, з віршами Маяковського «Ніч» («Ночь») і «Ранок» («Утро»), в якому в епатажно зухвалій манері проголошував розрив із традиціями російської класики, закликав до створення нової мови та літератури, такої, яка би відповідала духу сучасної «машинної» цивілізації і завданням революційного перетворення світу. Практичним втіленням декларованих Маяковським у альманасі футуристичних тез стала постановка у петербурзькому театрі «Луна-парк» у 1913 р. його віршованої трагедії «Володимир М.» («Владимир М.»). Особисто автор виступив режисером і виконавцем головної ролі — поета, котрий страждає у ненависному йому сучасному місті, що нівечить душі людей, котрі хоча й обирають поета своїм князем, але не здатні оцінити принесену ним жертву. У 1913 p. Маяковський разом з іншими футуристами здійснив велике турне містами СРСР: Сімферополь, Севастополь, Керч, Одеса, Кишинів, Миколаїв, Київ, Мінськ, Казань, Пенза, Ростов, Саратов, Тифліс, Баку. Художньою інтерпретацією програми нового мистецтва футуристи не обмежувались і намагалися впроваджувати у життя свої гасла практично, зокрема навіть одягом і поведінкою. їхні поетичні виступи, відвідини кав'ярень чи навіть звичайна прогулянка по місту нерідко супроводжувалися скандалами, бійкою, втручанням поліції.