Патріотизм - це одна із ланок людського характеру. він, подібно до любові, керує людською свідомістю, заставляючи робити великі і малі вчинки в ім'я своєї батьківщини. патріотизм - величний вияв нескінченної любові до рідного краю. патріотизм, як і честь виховує великих, сильних людей, які не рахуються із ціною свого життя і здатні пожертвувати ним заради рідної землі. патріотизм породжує впевненість у собі, волю в перемогу, віру в свою націю, свій народ, він перетворює звичайну людину в безстрашну машину, яка не відчуває страху і болю, ідучи впевнено і безстрашно до своєї мети. тоді мета патріота стає метою усього народу. патріот живе у єдності зі своїм народом, він живе своїм народом, адже життя народу стає його життям. та нажаль у нашому сучасному українському суспільстві кількість патріотів з часом зменшується. багато людей під впливом економічної кризи, соціальних недостатків починають презирати сучасну державу. і дух патріотизму в їхніх серцях починає повільно втухати, як маленький вогник підчас дощу. дух патріотизму починає перетворюватись на інший дух - дух презирства. з країни виїзджає багато людей, юнаки шукають собі "білого білета", щоб не іти в армію, а дух національної свідомості ледь жевріє своїм маленьким, майже потухлим вогником. жаль терзає мою душу, коли проходжусь по звичайному українському місту, де значна частина населення навіть не знає української мови, а говорить на чужому всім наборі слів із різних мов, який ми називаємо суржиком. українська культура зайшла в тупик із якого не може знайти виходу. українські патріоти, яких так потребує суспільство, ніби сплять довгим сном у душах багатьох українців, проте люди не хочуть розбудити той дух патріота, який все більше і більше гасне у їхніх серцях, а треба було б! тоді, коли кожен українець запалить у своїй душі вогник патріота, весь народ понесе його у своїй дорозі. патріотизм кожного із нас, любов до ближнього і до країни повели б державу вперед. та не
Как то так робинзон крузо — легкомысленный, сумасбродный юноша из почтенной буржуазной семьи, который, не послушавшись советов родителей, отговаривавших его от мысли стать мореплавателем, отправляется в плавание. ему много довелось испытать, но постепенно трудности формируют его характер, учат мудрости. робинзон после кораблекрушения попадает на необитаемый остров и проводит там 28 лет, 2 месяца и 19 дней. герой дефо оказывается изолированным от прочих людей, очутившись на необитаемом острове, он имеет при себе только нож, трубку и жестянку с табаком. вскоре он спасает с затонувшего корабля вещи, которые ему выжить. таким образом дефо изолирует героя не от цивилизации, а от общественных отношений. робинзон крузо трудится, размышляет и постепенно делает свою жизнь не только сносной, но и прекрасной. автор подробно останавливается на всех достижениях робинзона крузо: как он поставил себе палатку из парусины и как обнес частоколом свое жилище; как он охотился на диких коз и как впоследствии решил их приручить, построил для них загон, научился их доить и делать из молока масло и сыр; как он обнаружил несколько зерен ячменя и риса и какого труда стоило вскопать поле деревянной лопатой, как ему пришлось защищать свой урожай от коз и птиц, как погиб один посев из-за наступления засухи и как он начал наблюдать за сменой сухих и дождливых сезонов, чтобы сеять в нужное время; как учился делать глиняную посуду и обжигать ее; как мастерил себе одежду из козьих шкур, как сушил и запасал дикий виноград, как поймал попугая, приручил его и научил говорить, как пытался строить лодку, чтобы плавать по морю, и что из этого вышло. труд робинзона крузо суров и каждодневен. он, с детства обладавший многими хозяйственными навыками, еще большему учится на острове. дефо был одним из первых из просветителей, кто стал писать о роли труда в человечества. робинзон крузо во всем руководствуется здравым смыслом, умеет примириться со своим положением, не впадать в отчаяние, действовать, рассчитывая только на себя. увидев, что он способен выжить в одиночку на необитаемом острове, робинзон крузо успокаивается, начинает размышлять о своей прежней жизни, читать библию, спасенную с корабля, составляет на манер бухгалтерской приходно-расходной книги книгу добра и зла, где расписывает плюсы и минусы своего проживания на остров
