"ВОЙНА И ДЕТИ" А.П.Гайдар ответьте на вопросы: 1.Для чего мальчишке понадобились патроны? 2.О какой стороне говорит солдат,и почему он так уверен в верности своего решения?
Царь Берендей встречается и у поэта Жуковского. В 1831 году Жуковский поселился в Царском селе, где ежедневно встречался с Пушкиным. Для творческого соревнования поэты взяли два сюжета, и оба, из записей Пушкина со слов Арины Родионовны. В результате появились две новых сказки. У Пушкина - «Сказка о царе Салтане», у Жуковского – « Сказка о царе Берендее». По началу в сказке Жуковского не было имени царя Берендея. Был царь. Жуковский искал экзотическое имя для своего царя, в этом ему его друг Карамзин, который слышал о северных народах. Так в сказке появляется царь Берендей. Звучное и в тоже время оригинальное имя. Так на свет появилась сказка о царе Берендее, о сыне его Иване-царевиче, о хитростях Кощея Бессмертного и о премудростях Марьи -царевны, Кощеевой дочери.
ответ:У землянці, де зібралось приблизно 30 чоловік Іван Добробут питає капітіна Петра Колодуба про його "внутрішній секрет". Петро відповідає, що його змінив відступ через Десну, коли він познайомився зі старими дідами – рибаками.
Вони відступали вже декілька днів і були останніми хто мав перейти через Десну. Переправити їх мали два діди-рибалки Савко і Платон. Всю дорогу діди між собою обговорювали відступаючих, що вони мали нову форму та не були справжніми солдатами, адже відступали. Діди казали, що справжні солдати мають захищати свій край і людей, а не тікати від смерті, так як кому судилося померти, то смерть його кругом наздожене.
На заперечення Троянди Платон відказав йому, що в того мала душа, якщо страх більший ніж ненависть до ворога. Дід Платон на прощання сказав Колодубу, що не тими вони сповнені емоціями, що в них має бути не жаль та скорбота, а ненависть до ворога і презирство до смерті, адже перемагають горді, а не жалісливі.
Саме ці слова змінили Петра і зробили тим, ким він зараз став. Тепер у Петра є тільки бажання після війни побачити діда Платона, та Іван Добробут сказав, що цьому вже не бути. Коли всі відступаючі пішли, німці сказали перевести їх також через Десну, і коли вони вже були посеред річки, діди по один у одного пробачення і втопили німців, себе і човни. Вижив лиши один Іван Добробут – він був онуком діда Савки. Петро, а з ним і інші солдати встали, преклонили коліна і мовили: "Готові на будь-який огонь!".
Царь Берендей встречается и у поэта Жуковского. В 1831 году Жуковский поселился в Царском селе, где ежедневно встречался с Пушкиным. Для творческого соревнования поэты взяли два сюжета, и оба, из записей Пушкина со слов Арины Родионовны. В результате появились две новых сказки. У Пушкина - «Сказка о царе Салтане», у Жуковского – « Сказка о царе Берендее». По началу в сказке Жуковского не было имени царя Берендея. Был царь. Жуковский искал экзотическое имя для своего царя, в этом ему его друг Карамзин, который слышал о северных народах. Так в сказке появляется царь Берендей. Звучное и в тоже время оригинальное имя. Так на свет появилась сказка о царе Берендее, о сыне его Иване-царевиче, о хитростях Кощея Бессмертного и о премудростях Марьи -царевны, Кощеевой дочери.
ответ:У землянці, де зібралось приблизно 30 чоловік Іван Добробут питає капітіна Петра Колодуба про його "внутрішній секрет". Петро відповідає, що його змінив відступ через Десну, коли він познайомився зі старими дідами – рибаками.
Вони відступали вже декілька днів і були останніми хто мав перейти через Десну. Переправити їх мали два діди-рибалки Савко і Платон. Всю дорогу діди між собою обговорювали відступаючих, що вони мали нову форму та не були справжніми солдатами, адже відступали. Діди казали, що справжні солдати мають захищати свій край і людей, а не тікати від смерті, так як кому судилося померти, то смерть його кругом наздожене.
На заперечення Троянди Платон відказав йому, що в того мала душа, якщо страх більший ніж ненависть до ворога. Дід Платон на прощання сказав Колодубу, що не тими вони сповнені емоціями, що в них має бути не жаль та скорбота, а ненависть до ворога і презирство до смерті, адже перемагають горді, а не жалісливі.
Саме ці слова змінили Петра і зробили тим, ким він зараз став. Тепер у Петра є тільки бажання після війни побачити діда Платона, та Іван Добробут сказав, що цьому вже не бути. Коли всі відступаючі пішли, німці сказали перевести їх також через Десну, і коли вони вже були посеред річки, діди по один у одного пробачення і втопили німців, себе і човни. Вижив лиши один Іван Добробут – він був онуком діда Савки. Петро, а з ним і інші солдати встали, преклонили коліна і мовили: "Готові на будь-який огонь!".
Объяснение: