Цього літа за порадою вчителя світової літератури я прочитала невеличку за обсягом повість з дивними, аж занадто дитячими ілюстраціями. Проте текст виявився надзвичайно захоплюючим. «35 кіло надії» - дивовижно надихаюча книга. Вона показує читачам, що людина здатна змінити себе в кращий бік, якщо у нього є мета і сила волі, а головне - близькі, які в нього вірять і підтримують у всіх починаннях. Анна Гавальда своїм твором дає нам змогу поринути у світ дитини та через призму її почуттів і думок по-новому глянути на часом забуті речі. Грегуар Дюбоськ, юнак тринадцяти років, ненавидить школу. Проблема хлопця полягає в тому, що у нього зовсім не виходить вчитися. Розсіяного хлопчика двічі залишають на другий рік навчання в шостому класі, а в підсумку взагалі виключають. Лікар пояснюють особливість Грегуара тим, що у нього проблема з концентрацією уваги, а вчителі нарікають на те, що у молодого Дюбоск не голова, а решето. Втім, Грегуар і сам зізнається, що все, чого його намагаються навчити школі, для нього немов китайська грамота. Книга про проблеми в школі схвилювала практично кожного. Коли прийшла пора задуматися про своє майбутнє, Грегуар вирішує вступати до університету, де буде можливість працювати руками, майструвати, винаходити. Такий навчальний заклад є - університет Граншан, однак, щоб туди вступити, необхідна хороша успішність. У розпачі, Дюбоськ пише листа директору університету з проханням прийняти його. Дивно, але директор відповідає позитивно, тільки за умови, якщо Грегуар здасть вступний іспит. Ця книга вчить любити працю і навчання, поважати і любити старших і рідних. Також я зрозуміла, що не можна всіх оцінювати однаково, адже кожна людина-індивідуальність. Мені дуже сподобалася книга «35 кіло надії» і я раджу всім її прочитати.
