Розмірковуючи про свої твори, Шолом-Алейхем писав, що сприймає слово "роман" і як художній твір, і як історію кохання. У "Пісні над піснями", як у жодному з інших творів письменника, передане це розуміння роману, адже це оповідь про чаклунство, таїну зародження кохання і про його втрату. Роман Шолом-Алейхема нагадує поему про кохання, багату метафорами і символами. Кожна глава схожа на строфу ліричного вірша. "Юнацький роман" Шолом-Алейхема ліричний, сповнений світлого суму, посмішки, чарівності.
Перед нами — початок юного життя, коли найчарівніші мрії можуть здійснитися — і вже здійснюються у коханні Шимека і Бузі. Але закони світу не збігаються із внутрішніми законами людини, і мрійник Шимек виявляється надто слабким, щоб протистояти їм. Батько Шимека вважає, що син його зрадив заповіти давнини, але сам юнак розуміє, що трагедія його життя полягає у тому, що він не зміг втримати кохання, котре ще тільки зароджувалося, не звільнив свою царівну.
Твір Шолом-Алейхема має підзаголовок "юнацький роман", адже тема юнацтва, втілена у цьому романі, хвилювала письменника протягом усього його творчого шляху. У "Пісні над піснями" Шолом-Алейхем простежує долю своїх головних героїв від їхніх дитячих чарівних ігор і казок, коли почуття кохання лише зароджується, до дорослого життя, прощання з дитинством. У фіналі Шолом-Алейхем називає свій твір "істинним, скорботним романом": кохання-чарівність — то лише останній сонячний промінь дитинства, порівняно з яким усе життя — призахідні сутінки.
На Алтае, в устье реки Ини, жил богатырь Сартакпай. Коса у него до земли, брови — точно густой кустарник. Мускулы твердые, как нарост на березе, хоть чашки из них режь.
Когда он охотился, еще ни одной птице не доводилось над его головой пролететь. Он стрелял без промаха.
Быстро бегущих оленей, осторожную кабаргу бил метко. На медведя, на барса он ходил один, крепко держа в руке свою трехпудовую пику с девятигранным наконечником.
Не пустовали его охотничьи мешки-арчимаки, к седлу всегда была приторочена свежая дичь.
Сын Сартакпая, Адучи-мерген, издалека услыхав мерный топот черного иноходца, выбегал встречать отца.
Сноха Оймок готовила старику восемнадцать разных кушаний из дичи, девять вкусных напитков из молока.
Но не был счастлив, не был весел прославленный богатырь Сартакпай. Днем и ночью слышал он плач зажатых камнями алтайских рек. Напрасно бросались они с камня на камень. Не под силу было им одолеть твердые горные кряжи. Брызги воды висели на камнях, как слезы. Горько было Сартакпаю смотреть на слезы алтайских рек, устал он слушать их немолчный стон. И задумал старик пробить алтайским водам дорогу к Ледовитому океану.
Позвал он своего сына:
— Ты, Адучи-мерген сынок, иди к Белухе-горе, поищи пути-дороги для Катуни-реки. Сам я отправлюсь на восток к озеру Улукёль.
Приехал Сартакпай к озеру, спешился, коня в траву пустил, сам на левое колено пал, указательным пальцем правой руки тронул берег Улукёля, и следом за его пальцем потекла река Чулышман. С веселой песней побежали к Чулышману все попутные ручейки и речки, все звонкие ключи и неслышные подземные воды.
Відповідь:
Пояснення:
Розмірковуючи про свої твори, Шолом-Алейхем писав, що сприймає слово "роман" і як художній твір, і як історію кохання. У "Пісні над піснями", як у жодному з інших творів письменника, передане це розуміння роману, адже це оповідь про чаклунство, таїну зародження кохання і про його втрату. Роман Шолом-Алейхема нагадує поему про кохання, багату метафорами і символами. Кожна глава схожа на строфу ліричного вірша. "Юнацький роман" Шолом-Алейхема ліричний, сповнений світлого суму, посмішки, чарівності.
Перед нами — початок юного життя, коли найчарівніші мрії можуть здійснитися — і вже здійснюються у коханні Шимека і Бузі. Але закони світу не збігаються із внутрішніми законами людини, і мрійник Шимек виявляється надто слабким, щоб протистояти їм. Батько Шимека вважає, що син його зрадив заповіти давнини, але сам юнак розуміє, що трагедія його життя полягає у тому, що він не зміг втримати кохання, котре ще тільки зароджувалося, не звільнив свою царівну.
Твір Шолом-Алейхема має підзаголовок "юнацький роман", адже тема юнацтва, втілена у цьому романі, хвилювала письменника протягом усього його творчого шляху. У "Пісні над піснями" Шолом-Алейхем простежує долю своїх головних героїв від їхніх дитячих чарівних ігор і казок, коли почуття кохання лише зароджується, до дорослого життя, прощання з дитинством. У фіналі Шолом-Алейхем називає свій твір "істинним, скорботним романом": кохання-чарівність — то лише останній сонячний промінь дитинства, порівняно з яким усе життя — призахідні сутінки.
ВИБЕРІТЬ НАЙГОЛОВНІШЕ
Объяснение:
На Алтае, в устье реки Ини, жил богатырь Сартакпай. Коса у него до земли, брови — точно густой кустарник. Мускулы твердые, как нарост на березе, хоть чашки из них режь.
Когда он охотился, еще ни одной птице не доводилось над его головой пролететь. Он стрелял без промаха.
Быстро бегущих оленей, осторожную кабаргу бил метко. На медведя, на барса он ходил один, крепко держа в руке свою трехпудовую пику с девятигранным наконечником.
Не пустовали его охотничьи мешки-арчимаки, к седлу всегда была приторочена свежая дичь.
Сын Сартакпая, Адучи-мерген, издалека услыхав мерный топот черного иноходца, выбегал встречать отца.
Сноха Оймок готовила старику восемнадцать разных кушаний из дичи, девять вкусных напитков из молока.
Но не был счастлив, не был весел прославленный богатырь Сартакпай. Днем и ночью слышал он плач зажатых камнями алтайских рек. Напрасно бросались они с камня на камень. Не под силу было им одолеть твердые горные кряжи. Брызги воды висели на камнях, как слезы. Горько было Сартакпаю смотреть на слезы алтайских рек, устал он слушать их немолчный стон. И задумал старик пробить алтайским водам дорогу к Ледовитому океану.
Позвал он своего сына:
— Ты, Адучи-мерген сынок, иди к Белухе-горе, поищи пути-дороги для Катуни-реки. Сам я отправлюсь на восток к озеру Улукёль.
Приехал Сартакпай к озеру, спешился, коня в траву пустил, сам на левое колено пал, указательным пальцем правой руки тронул берег Улукёля, и следом за его пальцем потекла река Чулышман. С веселой песней побежали к Чулышману все попутные ручейки и речки, все звонкие ключи и неслышные подземные воды.