ответ:Повесть «Захар Беркут» - произведение о героическом украинского Народа (И. Франко)
Иван Франко в повести «Захар Беркут» обращается к седой древности. Он хотел показать, что гармоничное сожительство людей оправдано историей, что общество, в котором существует равноправие, выдерживает любые испытания.
«Захар Беркут» - героико-романтическая повесть о далеком нашего народа. Автор осмыслил и показал события хип века, оживил картины героической борьбы. О тех временах, которые описал Иван Франко, сохранилось мало исторических документов, поэтому писатель обратился к народным легенд и преданий. Подобный эпизод об уничтожении монгольского нашествия и о сил природы упоминается в преданию, записанному от Николая Гасинця из Закарпатья и в предисловии к поэме «Собутка» польского поэта С. Гощинского. В этих произведениях показана героическая борьба местных жителей с татарами, сделан упор на взаимовыручке и взаимо Жители тухлые отважные и смелые, изобретательные, сообразительные. Больше всего они любят свой край, свою землю, ценят свободу и независимость, предпочитают лучше умереть, чем попасть в плен.
В образах главных героев автор воплотил свой идеал действительно свободного человека. Это и Мирослава, которая предпочитает лучше умереть под забором от голода, чем стать предательницей родного края, и влюбленный в красоту Тухольщины мужественный рыцарь Максим, который с гордостью говорил: «Это наша Тухольщина, наш рай» . До последнего сражался он с врагами на подступах к своему селу. Пламенный патриот, он решил принять смерть, но не изменить общину. Но больше всего я увлечен Захаром Беркутом, который готов пожертвовать сыном ради общего блага. Этот поступок свидетельствует о жертвенности и высокий патриотизм вождя Тухольской общины.
ответ:Наша дума, наша пісня Не вмре, не загине... От де, люде, наша слава Слава України!
Т. Шевченко
Усна народна творчість — це основа нашої безмежно багатої культури. Це наш дух, наша душа, наша пісня, якій світ дав найвищу оцінку. Використання вікового досвіду народу завжди допомагало нашим письменникам. Починаючи від Котляревського, ми можемо побачити в їхніх творах яскраві зразки народної мудрості, цього невичерпного й справді цілющого для художника джерела.
Фольклор бере свій початок ще з тих часів, коли не було ні писемної літератури, ні письма взагалі. Усна народна творчість слугувала народу для власних потреб, як-то: колискові, казки, загадки, примовки. Вони мали прищепити дитині любов до народної творчості, надати їм зразки моральної норми поведінки, сформувати естетичні смаки.
Протягом століть напруженої боротьби за національне і соціальне визволення український народ творив сувору, мужню й водночас ліричну поезію — думи та пісні. Ці перлини народної творчості не втратили і ніколи не втратять свого наукового та культурного значення, адже в них відбито світогляд народу на кожному етапі його історичного розвитку, його моральноетичні погляди, естетичні смаки.
Основний пафос дум — оспівування ратних подвигів українського народу, проповідування здорової суспільної та сімейної моралі. Герої таких дум як "Втеча трьох братів із города Озова", "Отаман Максим Старий", "Іван Богун", "Хмельницький та Барабаш", "Олекса Попович" стали вже загальновідомими символами боротьби за краще майбутнє українського народу. Кобзарі співали ці думи в українських містах та селах, несучи людям звістку про подвиги, віщуючи про нові битви та події визвольної боротьби.
Історична пісня, як і дума, збагачувалась кращими надбаннями близьких їй жанрів народнопоетичної творчості, хоч завжди була цілком самостійним жанром. Історичні пісні були покликані зобразити страждання людей, коли палали міста та села України, коли молодих людей забирали в полон, а старих — нищили. Про це йдеться у таких відомих історичних піснях, як "Зажурилась Україна, бо нічим прожити", "За річкою вогні горять", "В Цариграді на риночку".
Сюжети нашої минувшини, оспіваних народних піснях та думах, невмирущі, вони вічні. Саме тому українські письменники намагалися використати їх для створення не тільки історичних, але й художніх творів. Завдяки їм віковий досвід народу й досі передається з уст в уста наступним поколінням.
ответ:Повесть «Захар Беркут» - произведение о героическом украинского Народа (И. Франко)
Иван Франко в повести «Захар Беркут» обращается к седой древности. Он хотел показать, что гармоничное сожительство людей оправдано историей, что общество, в котором существует равноправие, выдерживает любые испытания.
«Захар Беркут» - героико-романтическая повесть о далеком нашего народа. Автор осмыслил и показал события хип века, оживил картины героической борьбы. О тех временах, которые описал Иван Франко, сохранилось мало исторических документов, поэтому писатель обратился к народным легенд и преданий. Подобный эпизод об уничтожении монгольского нашествия и о сил природы упоминается в преданию, записанному от Николая Гасинця из Закарпатья и в предисловии к поэме «Собутка» польского поэта С. Гощинского. В этих произведениях показана героическая борьба местных жителей с татарами, сделан упор на взаимовыручке и взаимо Жители тухлые отважные и смелые, изобретательные, сообразительные. Больше всего они любят свой край, свою землю, ценят свободу и независимость, предпочитают лучше умереть, чем попасть в плен.
В образах главных героев автор воплотил свой идеал действительно свободного человека. Это и Мирослава, которая предпочитает лучше умереть под забором от голода, чем стать предательницей родного края, и влюбленный в красоту Тухольщины мужественный рыцарь Максим, который с гордостью говорил: «Это наша Тухольщина, наш рай» . До последнего сражался он с врагами на подступах к своему селу. Пламенный патриот, он решил принять смерть, но не изменить общину. Но больше всего я увлечен Захаром Беркутом, который готов пожертвовать сыном ради общего блага. Этот поступок свидетельствует о жертвенности и высокий патриотизм вождя Тухольской общины.
Объяснение: Наверное подойдет?
ответ:Наша дума, наша пісня Не вмре, не загине... От де, люде, наша слава Слава України!
Т. Шевченко
Усна народна творчість — це основа нашої безмежно багатої культури. Це наш дух, наша душа, наша пісня, якій світ дав найвищу оцінку. Використання вікового досвіду народу завжди допомагало нашим письменникам. Починаючи від Котляревського, ми можемо побачити в їхніх творах яскраві зразки народної мудрості, цього невичерпного й справді цілющого для художника джерела.
Фольклор бере свій початок ще з тих часів, коли не було ні писемної літератури, ні письма взагалі. Усна народна творчість слугувала народу для власних потреб, як-то: колискові, казки, загадки, примовки. Вони мали прищепити дитині любов до народної творчості, надати їм зразки моральної норми поведінки, сформувати естетичні смаки.
Протягом століть напруженої боротьби за національне і соціальне визволення український народ творив сувору, мужню й водночас ліричну поезію — думи та пісні. Ці перлини народної творчості не втратили і ніколи не втратять свого наукового та культурного значення, адже в них відбито світогляд народу на кожному етапі його історичного розвитку, його моральноетичні погляди, естетичні смаки.
Основний пафос дум — оспівування ратних подвигів українського народу, проповідування здорової суспільної та сімейної моралі. Герої таких дум як "Втеча трьох братів із города Озова", "Отаман Максим Старий", "Іван Богун", "Хмельницький та Барабаш", "Олекса Попович" стали вже загальновідомими символами боротьби за краще майбутнє українського народу. Кобзарі співали ці думи в українських містах та селах, несучи людям звістку про подвиги, віщуючи про нові битви та події визвольної боротьби.
Історична пісня, як і дума, збагачувалась кращими надбаннями близьких їй жанрів народнопоетичної творчості, хоч завжди була цілком самостійним жанром. Історичні пісні були покликані зобразити страждання людей, коли палали міста та села України, коли молодих людей забирали в полон, а старих — нищили. Про це йдеться у таких відомих історичних піснях, як "Зажурилась Україна, бо нічим прожити", "За річкою вогні горять", "В Цариграді на риночку".
Сюжети нашої минувшини, оспіваних народних піснях та думах, невмирущі, вони вічні. Саме тому українські письменники намагалися використати їх для створення не тільки історичних, але й художніх творів. Завдяки їм віковий досвід народу й досі передається з уст в уста наступним поколінням.
Объяснение: