В
Все
М
Математика
О
ОБЖ
У
Українська мова
Д
Другие предметы
Х
Химия
М
Музыка
Н
Немецкий язык
Б
Беларуская мова
Э
Экономика
Ф
Физика
Б
Биология
О
Окружающий мир
Р
Русский язык
У
Українська література
Ф
Французский язык
П
Психология
А
Алгебра
О
Обществознание
М
МХК
В
Видео-ответы
Г
География
П
Право
Г
Геометрия
А
Английский язык
И
Информатика
Қ
Қазақ тiлi
Л
Литература
И
История
iloveyou27
iloveyou27
27.04.2023 23:28 •  Литература

Выбрать 4 эпизода из повести "Тарас бульба" Пояснить почему именно они вам понравились

Показать ответ
Ответ:
ranilgalimzyanov
ranilgalimzyanov
11.05.2022 21:39
«Герой нашого часу» - психологічний роман, тобто нове слово в російській літературі дев'ятнадцятого століття. Це дійсно особливий твір для свого часу – він має воістину цікаву структуру: кавказька новела, подорожні нотатки, щоденник. Але все-таки головна мета твору – розкриття образу незвичайної, на перший погляд, дивної людини – Григорія Печоріна. Це і справді незвичайний, особливий чоловік. І читач це простежує протягом усього роману.Хто ж такий Печорін, в чому його головна трагедія, в чому полягають проблеми особистого щастя цього героя? Ми бачимо героя з боку самих різних людей, і можемо таким чином скласти його психологічний портрет. У перших розділах роману можна побачити Григорія Печоріна очима Максима Максимовича – відставного офіцера, друга героя. «Дивний був чоловік» - говорить він. Та літній офіцер живе в іншому часі, в іншому світі і не може дати повної і об'єктивної характеристики. Але вже на початку роману зі слів Максима Максимовича ми розуміємо, що це особлива людина. Наступний етап розкриття образу – опис Печоріна мандрівним офіцером. Він ближче до нього і за віком, і за поглядами, і по колу спілкування, отже, він може краще може розкрити його внутрішній світ.Офіцер помічає деякі особливості зовнішності Печоріна, які напряму пов'язані з його характером. Велика увага приділяється опису ходи, очей, рук, фігури. Але погляд грає ключову роль. «Його очі не сміялися, коли він сміявся – це ознака або злої вдачі, або всепоглинаючої печалі». І саме тут ми наближаємося до відповіді на питання: у чому полягають проблеми особистого щастя Печоріна?Найбільш повна відповідь представлена в частині роману, що ілюструє психологію світського суспільства – «Княжна Мері». Написана вона у формі щоденника. І саме тому можна говорити про справжню щирість і непідробність розповіді, адже в щоденнику людина виражає почуття лише для себе, а собі, як відомо, брехати безглуздо. І тут Печорін сам розповідає читачеві про свою трагедію. У тексті присутня велика кількість монологів, в яких сам герой аналізує свої вчинки, філософствує про своє призначення і внутрішній світ.Головна проблема виявляється в тому, що Печорін постійно звертається всередину себе, оцінює свій дії, слова, що сприяє відкриттю самому собі власних вад і недосконалостей. Печорін каже: «У мене вроджена пристрасть суперечити...». Він бореться з навколишнім світом. Може здатися, що це зла і байдужа людина, але це аж ніяк не так. Його внутрішній світ глибокий і ранимий. Його мучить гіркота нерозуміння суспільством. «Усі читали на моєму обличчі ознаки поганих властивостей...» Можливо, саме в цьому його головна трагедія.Печорін глибоко відчував добро і зло, міг любити, але оточуючі його не розуміли, і кращі його якості були задушені. Всі почуття були заховані в самих далеких куточках душі героя. Він став «моральною калікою». І він сам пише, що половина душі його померла, а друга трохи жива. Але жива ж! У Печоріна ще живуть справжні почуття . Але вони задушені. Крім того, героя мучить нудьга і самотність. Однак почуття пробиваються в цій людині, коли він біжить за Вірою, він падає і плаче – значить він ще дійсно людина! Але страждання – нестерпне випробування для нього. І можна помітити, що трагедія Печоріна перегукується з трагедією пушкінського Онєгіна – Печорін не може знайти собі визнання в житті, наука йому нецікава, служба нудна...Таким чином , основних проблем надбання особистого щастя для Печоріна декілька: нерозуміння суспільства, відсутність самореалізації тощо. І суспільство не зрозуміло Григорія Печоріна. Він думав, що призначений для більш високих цілей, але нерозуміння обернулося для нього трагедією – розбите життя розділило його душу на дві половини – темну і світлу.
0,0(0 оценок)
Ответ:
коу007
коу007
13.06.2020 17:36

В 1845 году И.С. Тургенев решил полностью посвятить себя литературной деятельности. За два года до этого Иван Сергеевич знакомится с известным критиком В.Г. Белинским, который и явился идейным вдохновителем будущего сборника «Записки охотника». Летние месяцы И.С. Тургенев проводил в деревне, где всё свободное время отдавал охоте. Охотники в силу особой странствующей сущности своей профессии отличались от крепостных: они были более открытыми, чуткими к красотам природы, сохранили вольный и независимый ум. Встречаясь с разными охотниками из народа, слушая их рассказы, Тургенев постепенно погружался в стихию народной жизни, у писателя начинал формироваться замысел будущего литературного произведения. Так, в 1847 году в журнале «Современник» был опубликован первый рассказ И.С. Тургенева «Хорь и Капиныч», положивший начало сборнику, названному писателем «Записки охотника». Уже при жизни Ивана Сергеевича сборник был очень популярен.

2)    Особенности жанра произведенияИ.С. Тургенева «Бежин луг». Произведение И.С. Тургенева «Бежим луг» является рассказом. Рассказ — небольшое по объему эпическое произведение, повествующее об одном или нескольких событиях из жизни человека.

2)    Особенности жанра произведенияИ.С. Тургенева «Бежин луг». Произведение И.С. Тургенева «Бежим луг» является рассказом. Рассказ — небольшое по объему эпическое произведение, повествующее об одном или нескольких событиях из жизни человека.3)    Характеристика героев рассказа «Бежин луг». Характер героя раскрывается Тургеневым через описания внешности, через отношение к тем историям, которые рассказывают мальчики

Образ Павлуши. Павлуша — один из пяти мальчиков, с которыми познакомился рассказчик у костра, который жгли ребята. Весь облик мальчика говорит о бедственном положении его семьи: вся его одежда «состояла из замашной рубахи да из заплатанных портов». Внешне нескладный: «волосы ...всклоченные, черные, глаза серые, скулы широкие, лицо бледное, рябое, рот, как говорится, с пивной котел, тело приземистое, неуклюжее», Павлуша привлекает своим умным и прямым взглядом, а также силой, звучавшей в голосе. Именно Павлуше доверено наблюдать за варившимся на костре котелком. Значит, это дело привычно для мальчика. Со знанием говорит герой и о рыбе, блеснувшей на реке, и о покатившейся звезде: «...Вишь плеснула, — прибавил он, повернув лицо в направлении реки, — должно быть, щука... А вон звёздочка покатилась». Павел ведет себя по сравнению с другими ребятами наиболее смело. Когда после рассказа Илюши о лесной нечисти все вздрогнули, услышав чей-то шипящий свист, Павел крикнул: «Эх вы, вороны!., чего всполохнулись?» — и перевел сразу разговор на бытовую тему, сказав о том, что картошка сварилась. Хорошо

разбирается герой в повадках лесных зверей и птиц: то он слышит крик цапли, то объясняет, что белый голубок отбился от дома и теперь ищет места для ночлега. Вернувшись с реки, Павел говорит о том, что ему показалось, будто его звал водяной. Всего боявшийся Илюша отмечает, что это плохая примета. Но Павел не боится примет, так как верит в судьбу и считает, что «своей судьбы не минуешь». В финале рассказа читатель узнает о трагической гибели мальчика, но не в воде: «он убился, упав с лошади». Именно Павлуша вызывает наибольшие симпатии рассказчика, так как, не испугавшись, «с криком бросился вслед за собаками». В этот момент он был особенно хорош:

Объяснение:

0,0(0 оценок)
Популярные вопросы: Литература
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota Оформи подписку
logo
Начни делиться знаниями
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси ai-бота