В сказке Д. Мамина-Сибиряка рассказывается о судьбе уточки, какую звали Серая шейка. Все птицы осенью собирались улетать на юг, старики учили молодежь. Но родители Серой шейки не могли ее забрать с собой. Весной к Серой шейке подкралась Лиса и сломала ей крылышко, поэтому Серая шейка не могла летать. Ее мама Утка очень жалела Серую шейку, ведь она останется совсем одна. Время быстро шло, стая уток однажды поднялась и улетела. Вода в реке замерзала у берегов, а потом таяла. Серая шейка познакомилась с Зайцем, он велел ей бояться Лисы. Постепенно замерзла река, осталась лишь одна полынья, в которой и плавала Серая шейка. К реке пришла Лиса, которая сломала крыло уточке. Хитрая Лиса ждала, когда замерзнет вся полынья. Бедная Серая шейка ныряла в воду, когда Лиса сидела на краю полыньи. Если бы полынья замерзла, то Серая шейка погибла бы. Но ее старый охотник, который охотился за зайцами и лисой. Он увидел Серую шейку в полынье, забрал ее к себе домой, чтобы она радовала его внуков.
Прометей – титан, який зробив багато для людей: відкрив їм «науку чисел і письмен сполучення», дав їм «творчу пам’ять — праматір муз», навчив приручати тварин, впровадив мореплавство, допоміг знаходити залізо, мідь, срібло й золото. В скрутну хвилину не має зла на людей, він жаліє їх і не шкодує про те, що зробив. «Для смертних всі знаряддя ці я винайшов, Собі ж, бездольний, не знайду я Як із біди своєї ізвільнитись» Мужньо зносить усі страждання, усвідомлюючи свою безневинність («Я, страждаю безвинно») і не бажаючи врятувати собі життя розкриттям таємниці про падіння влади Зевса («Свого нещастя на негідне рабство я не проміняю… Скажу відверто — всіх богів я ненавиджу»)
Риси характеру Прометея: рішучій протест проти тиранії, прихильність до людей, стійкість, мужність, витримка, волелюбність, пристрасність, сила духу, нескореність, безкомпромісність
Прометей – вічний образ, тому що є уособленням самовідданості, шляхетних почуттів і вчинків людини, незгасного прагнення досягти високої мети.
В сказке Д. Мамина-Сибиряка рассказывается о судьбе уточки, какую звали Серая шейка. Все птицы осенью собирались улетать на юг, старики учили молодежь. Но родители Серой шейки не могли ее забрать с собой. Весной к Серой шейке подкралась Лиса и сломала ей крылышко, поэтому Серая шейка не могла летать. Ее мама Утка очень жалела Серую шейку, ведь она останется совсем одна. Время быстро шло, стая уток однажды поднялась и улетела. Вода в реке замерзала у берегов, а потом таяла. Серая шейка познакомилась с Зайцем, он велел ей бояться Лисы. Постепенно замерзла река, осталась лишь одна полынья, в которой и плавала Серая шейка. К реке пришла Лиса, которая сломала крыло уточке. Хитрая Лиса ждала, когда замерзнет вся полынья. Бедная Серая шейка ныряла в воду, когда Лиса сидела на краю полыньи. Если бы полынья замерзла, то Серая шейка погибла бы. Но ее старый охотник, который охотился за зайцами и лисой. Он увидел Серую шейку в полынье, забрал ее к себе домой, чтобы она радовала его внуков.
Прометей – титан, який зробив багато для людей: відкрив їм «науку чисел і письмен сполучення», дав їм «творчу пам’ять — праматір муз», навчив приручати тварин, впровадив мореплавство, допоміг знаходити залізо, мідь, срібло й золото. В скрутну хвилину не має зла на людей, він жаліє їх і не шкодує про те, що зробив. «Для смертних всі знаряддя ці я винайшов, Собі ж, бездольний, не знайду я Як із біди своєї ізвільнитись» Мужньо зносить усі страждання, усвідомлюючи свою безневинність («Я, страждаю безвинно») і не бажаючи врятувати собі життя розкриттям таємниці про падіння влади Зевса («Свого нещастя на негідне рабство я не проміняю… Скажу відверто — всіх богів я ненавиджу»)
Риси характеру Прометея: рішучій протест проти тиранії, прихильність до людей, стійкість, мужність, витримка, волелюбність, пристрасність, сила духу, нескореність, безкомпромісність
Прометей – вічний образ, тому що є уособленням самовідданості, шляхетних почуттів і вчинків людини, незгасного прагнення досягти високої мети.