Сказы Бажова впитали сюжетные мотивы, фантастические образы, колорит, язык народных преданий и их народную мудрость. Рассказывая об искусстве уральских умельцев, о талантливости русского рабочего, отражая красочность и своеобразие старого горнозаводского быта и характерные для него социальные противоречия, Бажов вместе с тем ставит в сказах общие вопросы – об истинной нравственности, о душевной красоте и достоинстве трудового человека, об эстетических и психологических законах творчества. Фантастические персонажи сказов олицетворяют стихийные силы природы, которая доверяет свои тайны только отважным, трудолюбивым и чистиым душою. Бажов сумел придать своим фантастическим персонажам (Хозяйка Медной горы, Великий Полоз, Огневушка-Поскакушка и др. ) необыкновенную поэтичность и наделил их тонкой и сложной психологией.
Романтики та роман. Представники єнської групи романтиків звернули увагу на можливості жанру роману в епоху великих зрушень у суспільстві. Ф. Шлегель, один із теоретиків єнського гуртка романтиків, у своїх працях «Фрагменти» і «Лист про роман» виклав теорію роману. Він же став і автором першого романтичного роману «Люцинда». Письменник наголошував на великій ролі особистості в структурі роману та пріоритеті авторської свідомості, яка визначає романний сюжет, організацію всього життєвого матеріалу.
Значний внесок у розвиток теорії та художньої практики роману зробили В. Скотт (засновник історичного роману) та Е. Т. А. Гофман (творець гротескно-фантастичного роману й повісті).
Досвід романтиків у галузі роману виявився в тому, що вони надали жанру нових ознак, а саме:
• орієнтація на індивідуума, його почуття та вираження через них духовної атмосфери реального світу;
• людина в романтиків — не пасивна істота, а активна й діяльна особистість;
Романтики та роман. Представники єнської групи романтиків звернули увагу на можливості жанру роману в епоху великих зрушень у суспільстві. Ф. Шлегель, один із теоретиків єнського гуртка романтиків, у своїх працях «Фрагменти» і «Лист про роман» виклав теорію роману. Він же став і автором першого романтичного роману «Люцинда». Письменник наголошував на великій ролі особистості в структурі роману та пріоритеті авторської свідомості, яка визначає романний сюжет, організацію всього життєвого матеріалу.
Значний внесок у розвиток теорії та художньої практики роману зробили В. Скотт (засновник історичного роману) та Е. Т. А. Гофман (творець гротескно-фантастичного роману й повісті).
Досвід романтиків у галузі роману виявився в тому, що вони надали жанру нових ознак, а саме:
• орієнтація на індивідуума, його почуття та вираження через них духовної атмосфери реального світу;
• людина в романтиків — не пасивна істота, а активна й діяльна особистість;
Объяснение: