Выразительно прочтите первую строфу стихотворения. что видит лири-
ческий герой есенина? куда устремлён его взгляд?
прочтите выразительно вторую строфу. что теперь находится в поле зре-
ния лирического героя?
на что направлен взгляд лирического героя в последней строфе? что он
замечает совсем рядом с собой? выразительно прочтите, стараясь пере-
дать настроение от поэтического описания природы.

Зло-это снежная королева. добро-герда. добро и зло – вот те две силы, которые противостоят друг другу в любой сказке. «снежная королева» - не исключение. вот только герои, выступающие на той и другой стороне, совсем не такие, как в других произведениях этого жанра. силы добра олицетворяет, прежде всего, герда, смелая девочка, выступившая против самой снежной королевы, могущественной и непобедимой. никакая сила не могла противостоять холодному взгляду, а уж тем более, поцелую волшебницы. но доброта и отвага герды привлекает на ее сторону и людей, и животных. если самому трудно думать надо найти в инете и немного изменить (чтоб смысл оставался

 

Золотий жук характеристика образа Вільяма Леграна

Твір розміщено в остап вишня (губенко) від Tvir в Понедельник 1 апреля

Легран Вільям — людина, що знайшла скарб завдяки своїй винахідливості й вірі в обґрунтованість переказів, які іншим здавалися тільки легендою. Л. походить зі стародавньої гугенотської сім’ї; невдачі позбавили його багатств і довели до вбогості. Як озивається про Л. його друг-оповідач, «він відмінно утворений і наділений незвичайними здатностями, але разом з тим заражений мізантропією й страждає від хворобливого стану розуму, упадаючи поперемінно те в захопленість, то в похмурість». На майже безлюдному Селливановом острові, де Л. шукає самоти, він виявляє дивного жука й пергамент, за до яких довідається місцезнаходження скарбу капітана Кидда, героя народних балад, що оспівують цього відважного пірата, що жив за два сторіччя до описуваних подій. Скарб допомагає Л. повернути ніколи втрачене багатство.

Оповідачеві, старому слузі-негрові Юпітеру, і читачам дії Л. стають зрозумілими тільки у фіналі, а доти він здається хворим або божевільним, тоді як на перевірку Л. нагадує Дюпена, володіючи настільки ж твердою розважливістю. По вважав, що всьому незрозуміле й таємничому є логічне пояснення: Л. «не давав своїм думкам збитися зі шляхи, логіка ж допускала тільки одне рішення».