Я вас представити, продемонструвати тезу, кількома реченнями, про що йдеться в тексті, коротку інтерпретацію У цьому полі, синьому, як льон,
де тільки ти і ні душі навколо,
уздрів і скляк: блукало в тому полі
сто тіней. В полі, синьому, як льон.
А в цьому полі, синьому, як льон,
судилося тобі самому бути,
аби спізнати долі, як покути,
у цьому полі, синьому, як льон.
Сто чорних тіней довжаться, ростуть
і вже, як ліс соснової малечі,
устріч рушають. Вдатися до втечі?
Стежину власну, ніби дріт, згорнуть?
Ні. Вистояти. Вистояти. Ні —
стояти. Тільки тут. У цьому полі,
що наче льон. I власної неволі
спізнати тут, на рідній чужині.
У цьому полі, синьому, як льон,
супроти тебе — сто тебе супроти
і кожен супротивник — у скорботі,
і кожен супротивник, заборон
не знаючи, вергатиме прокльон,
неначе камінь. Кожен той прокльон
твоєю самотою обгорілий.
Здичавів дух і не впізнає тіла
у цьому полі, синьому, як льон.
Объяснение:
Орфей в греческой мифологии является сыном фракийского речного бога Эагра (вариант: Аполлона) и музы Каллиопы. Орфей славился как певец и музыкант, наделённый магической силой искусства, которой покорялись не только люди, но и боги, и даже природа. Он участвует в походе аргонавтов, игрой на форминге и молитвами усмиряя волны и гребцам корабля «Арго». Его музыка успокаивает гнев мощного Идаса. Орфей женат на Эвридике и, когда она внезапно умерла от укуса змеи, отправляется за ней в царство мёртвых. Пёс Аида Кербер, Эринии, Персефона и Аид покорены игрой Орфея. Аид обещает Орфею вернуть Эвридику на землю, если он исполнит его не взглянет на свою жену, прежде чем войдёт в свой дом. Счастливый Орфей возвращается с женой, но нарушает запрет, обернувшись к жене, которая тут же исчезает в царстве смерти.