Повість-казка Ю. Винничука — твір, на мою думку, непростий. Він змушує читача замислилися над багатьма питаннями буття. Зокрема в повісті порушені одвічні морально-етичні проблеми: добро і зло, життя та смерть, любов і ненависть, дружба і зрада, прекрасне і потворне. Одна з основних проблем — це доцільність самопожертви й проблема вибору.
На перший погляд, усе зрозуміло. Дракон Грицько є втіленням добра, він здатний на самопожертву заради дружби та кохання, нехтуючи інстинктом самозбереження. Адже самопожертва — це риса, протилежна егоїзмові, коли людина жертвує собою, своїми особистісними інтересами задля єдиної мети, заради благополуччя інших. Тому Грицько під час поєдинку навмисно піддається й гине від списа джури лицаря Лавріна... А незадовго до цього помирає від старості мудрий пустельник, який навчив дракона грамоти. Отже, здається, підступний князь досяг своєї мети, зло перемогло добро. Але якщо замислитися, то не все так однозначно у творі Ю. Винничука. Адже автор не дарма показує нам страждання підлого володаря, який усвідомив свою помилку й гірко про неї. Ми бачимо, як кається князь біля могил дракона та пустельника, називаючи їх найкращими друзями. Лицар Лаврін під час поєдинку дивним чином зумів розпізнати добру натуру дракона та відмовився знищувати його. Таким чином, у князівстві залишилися розумні, чесні, добрі люди! Настуня одружується не з чоловіком, якого дібрав їй батько, а з джурою, у якого сама закохалася. Врешті-решт, залишилися романтичні вірші дракона Григорія, які здатні пробуджувати в мешканцях Люботина найкращі почуття.
Отже, можу зробити такий висновок: незважаючи на те, що позитивні персонажі казки-повісті „Місце для дракона“ гинуть, перемагає все ж таки добро, а не зло. Автор доводить нам, що життя жодної світлої особистості не проходить даремно, вона залишає після себе добрий слід на землі, у душах інших людей. І далі вже від них залежатиме, яким шляхом вони прямуватимуть — світла чи темряви!
Каждый из трёх сотен шестидесяти пяти дней интересный, уникальный и неповторимый, полон разных событий. Но среди них есть собственные даты, которые значимы для людей и надолго запоминаются. Ведь у каждого человека бывали дни, когда он радовался, и когда грустил. А также, был день, после происшествия которого, долго нельзя было его забыть. Так что же такое счастье? Счастье - это понятие, которое обозначает высшее благо как завершённое, самоценное, самодостаточное состояние жизни, так и общепризнанная конечная субъективная цель деятельности человека. Признаюсь честно, то каждое утро я испытываю чувство удовольствия и радости от начало нового, грядущего дня. Но всё же я хочу вам рассказать, об самом запоминающемся моменте из моей жизни. Этот день немного из моего , но он всё же запомнился мне очень сильно. Это был день моего дня рождения. Мне тогда исполнялось примерно 10 лет, на улице была весна... Было так хорошо, красиво и уютно вокруг. Дома хлопотали родители, из кухни доносился приятный и такой знакомый запах фруктов и разных угощений. Пока родители готовились к приходу гостей, мы с сестрой смотрели мультики, мечтали и просто размышляли об многом, для меня это было настоящим, тёплым и комфортным для меня уютом. Атмосфера была самая, что ни на есть - волшебная и тёплая. Вот поэтому я и люблю такой праздник - как собственный день рождение, так как именно в этот вечер, в тот самый запоминавшийся для меня день в моей жизни, я видела такие сны волшебные, которые не видел потом никогда, ни в детстве, ни в юности.
Счастье - непостоянно, нельзя быть всегда счастливым, ведь всегда найдётся кто-то или что-то, который смогут спустить вас с небес на землю.
Жизнь полна неудач и радостей. Так же, она полна целыми объемом самых различных мгновений. Совокупность множества мгновений я называю днём. Если не превращать свою жизнь в рутину, а проводить некоторые дни с близкими людьми, можно заметить, что наша жизнь полна везений и невезений. Исходя из этого можно уверенно сказать, что «счастливые дни» являются очень важной частью нашей жизни.
Повість-казка Ю. Винничука — твір, на мою думку, непростий. Він змушує читача замислилися над багатьма питаннями буття. Зокрема в повісті порушені одвічні морально-етичні проблеми: добро і зло, життя та смерть, любов і ненависть, дружба і зрада, прекрасне і потворне. Одна з основних проблем — це доцільність самопожертви й проблема вибору.
На перший погляд, усе зрозуміло. Дракон Грицько є втіленням добра, він здатний на самопожертву заради дружби та кохання, нехтуючи інстинктом самозбереження. Адже самопожертва — це риса, протилежна егоїзмові, коли людина жертвує собою, своїми особистісними інтересами задля єдиної мети, заради благополуччя інших. Тому Грицько під час поєдинку навмисно піддається й гине від списа джури лицаря Лавріна... А незадовго до цього помирає від старості мудрий пустельник, який навчив дракона грамоти. Отже, здається, підступний князь досяг своєї мети, зло перемогло добро. Але якщо замислитися, то не все так однозначно у творі Ю. Винничука. Адже автор не дарма показує нам страждання підлого володаря, який усвідомив свою помилку й гірко про неї. Ми бачимо, як кається князь біля могил дракона та пустельника, називаючи їх найкращими друзями. Лицар Лаврін під час поєдинку дивним чином зумів розпізнати добру натуру дракона та відмовився знищувати його. Таким чином, у князівстві залишилися розумні, чесні, добрі люди! Настуня одружується не з чоловіком, якого дібрав їй батько, а з джурою, у якого сама закохалася. Врешті-решт, залишилися романтичні вірші дракона Григорія, які здатні пробуджувати в мешканцях Люботина найкращі почуття.
Отже, можу зробити такий висновок: незважаючи на те, що позитивні персонажі казки-повісті „Місце для дракона“ гинуть, перемагає все ж таки добро, а не зло. Автор доводить нам, що життя жодної світлої особистості не проходить даремно, вона залишає після себе добрий слід на землі, у душах інших людей. І далі вже від них залежатиме, яким шляхом вони прямуватимуть — світла чи темряви!
Объяснение:
~ ответ : ~
Каждый из трёх сотен шестидесяти пяти дней интересный, уникальный и неповторимый, полон разных событий. Но среди них есть собственные даты, которые значимы для людей и надолго запоминаются. Ведь у каждого человека бывали дни, когда он радовался, и когда грустил. А также, был день, после происшествия которого, долго нельзя было его забыть. Так что же такое счастье? Счастье - это понятие, которое обозначает высшее благо как завершённое, самоценное, самодостаточное состояние жизни, так и общепризнанная конечная субъективная цель деятельности человека. Признаюсь честно, то каждое утро я испытываю чувство удовольствия и радости от начало нового, грядущего дня. Но всё же я хочу вам рассказать, об самом запоминающемся моменте из моей жизни. Этот день немного из моего , но он всё же запомнился мне очень сильно. Это был день моего дня рождения. Мне тогда исполнялось примерно 10 лет, на улице была весна... Было так хорошо, красиво и уютно вокруг. Дома хлопотали родители, из кухни доносился приятный и такой знакомый запах фруктов и разных угощений. Пока родители готовились к приходу гостей, мы с сестрой смотрели мультики, мечтали и просто размышляли об многом, для меня это было настоящим, тёплым и комфортным для меня уютом. Атмосфера была самая, что ни на есть - волшебная и тёплая. Вот поэтому я и люблю такой праздник - как собственный день рождение, так как именно в этот вечер, в тот самый запоминавшийся для меня день в моей жизни, я видела такие сны волшебные, которые не видел потом никогда, ни в детстве, ни в юности.
Счастье - непостоянно, нельзя быть всегда счастливым, ведь всегда найдётся кто-то или что-то, который смогут спустить вас с небес на землю.
Жизнь полна неудач и радостей. Так же, она полна целыми объемом самых различных мгновений. Совокупность множества мгновений я называю днём. Если не превращать свою жизнь в рутину, а проводить некоторые дни с близкими людьми, можно заметить, что наша жизнь полна везений и невезений. Исходя из этого можно уверенно сказать, что «счастливые дни» являются очень важной частью нашей жизни.
~Надеюсь :`)~