Простір і час взаємозалежні й взаємозумовлені. "Ми не знаємо жодного явища в природі, яке не посідало би частини простору і частини часу", – пише В. Вернадський. Інший дослідник С. Бабушкін, розглядаючи проблему: "Що пов'язує простір і час у мистецтві?", наводить слова Ж. Гюйо: "Спробуйте уявити собі час як такий? Ви досягнете цього лише тим, що уявите собі простір. Ви будете змушені розташувати послідовні явища в одну пряму лінію, вмістити одне явище в одній точці лінії, інше – в другій. Одне слово, для того, щоб уявити собі час, ви викличете ряд просторових образів". Тому О. Ухтомський запроваджує в науковий обіг термін "хронотоп" на означення часопростору. Для світосприйняття художнього твору ним уперше скористався М.Бахтін. На його думку, хронотоп – це "суттєвий взаємозв'язок часових і просторових відносин, художньо освоєних у літературі..." Злиття часопросторових прикмет "забезпечує естетично довершене ціннісне пізнання людини й cвіту".
К родителям всегда нужно относится добродушно, милосердно и с уважением. Родители, для начала, порождают нас, потом вынашивают нас до более состоятельного возраста, но потом еще продолжают так морально, так и материально, продвигая и своему чаду во всем. И уже поэтому нужно относиться к родителям очень хорошо. Но при чем тут, казалось бы, дети - если учесть тот факт, что мы обязаны родителям, в первую очередь, исключительно из добрых и нравственных ценностей. Для связи детей и родителей есть одна очень удивительная история.
Один мальчик сидел у своего дома, выбивая из большого бревна, который он нашел, какую-то емкость. Отец, завидев то, что его ребенок делает, естественно поинтересовался на что получил ответ, который шокировал: - Я выбиваю корыто. Я просто видел как ты кормил дедушку с другого корыта и я решил и сделать заранее для тебя собственное корыто, с которого тоже буду кормить тебя, когда ты постареешь.
Отсюда напрашивается вывод - дети впитывают все, что делают их родители, еще и поэтому нужно относиться к родителям с максимальной любовью и доброжелательностью, если вы хотите, чтобы ребенок не учился ужасном, а вырос настоящей личностью.
Простір і час взаємозалежні й взаємозумовлені. "Ми не знаємо жодного явища в природі, яке не посідало би частини простору і частини часу", – пише В. Вернадський. Інший дослідник С. Бабушкін, розглядаючи проблему: "Що пов'язує простір і час у мистецтві?", наводить слова Ж. Гюйо: "Спробуйте уявити собі час як такий? Ви досягнете цього лише тим, що уявите собі простір. Ви будете змушені розташувати послідовні явища в одну пряму лінію, вмістити одне явище в одній точці лінії, інше – в другій. Одне слово, для того, щоб уявити собі час, ви викличете ряд просторових образів". Тому О. Ухтомський запроваджує в науковий обіг термін "хронотоп" на означення часопростору. Для світосприйняття художнього твору ним уперше скористався М.Бахтін. На його думку, хронотоп – це "суттєвий взаємозв'язок часових і просторових відносин, художньо освоєних у літературі..." Злиття часопросторових прикмет "забезпечує естетично довершене ціннісне пізнання людини й cвіту".
Також пристні пригоди і інтриги.
Объяснение:
ответ вверху
Один мальчик сидел у своего дома, выбивая из большого бревна, который он нашел, какую-то емкость. Отец, завидев то, что его ребенок делает, естественно поинтересовался на что получил ответ, который шокировал:
- Я выбиваю корыто. Я просто видел как ты кормил дедушку с другого корыта и я решил и сделать заранее для тебя собственное корыто, с которого тоже буду кормить тебя, когда ты постареешь.
Отсюда напрашивается вывод - дети впитывают все, что делают их родители, еще и поэтому нужно относиться к родителям с максимальной любовью и доброжелательностью, если вы хотите, чтобы ребенок не учился ужасном, а вырос настоящей личностью.