У1931—1932 pp. у роман увійшли образи майстра і маргарити, а в 1937—1938 pp. з'явилася остаточна назва — "майстер і маргарита". у творі порушуються найважливіші моральні й філософські проблеми: свобода і насильство, художник і влада, сенс буття людини, духовна сутність світу, кохання, призначення особистості та вибір її позиції. показано духовну градацію суспільства у культурно-історичному контексті, людини й всього світу. цій головній темі підпорядковані інші: історія загибелі ієшуа га-ноцрі, трагічна доля майстра і його роману, життя івана бездомного, пригоди воланда з його почетом та ін. м. булгаков болісно переживає, що світ утратив свою духовну сутність, люди забули про бога, про вічні цінності, а це неминуче веде до трагедії. на його дум-ку, протиставити будь-якому насильству можна лише одне — силу духу людини, її творчість, внутрішню свободу. тому в романі утверджується ідея високих людських цінностей — добра, справедливості, кохання, волі. ієшуа, майстер і мар-гарита втілюють ідею непереможності особистості, яка усві-домила силу своєї творчості та внутрішньої свободи. душі улюблених героїв м. булгакова непідвладні ні дияволу, ні земній владі. і це має стати запорукою майбутнього духовного відродження світу. "майстер і маргарита" — це "роман у романі". глави про життя москви 30-х років межують з розповідями на біблійні теми (роман, який пише майстер, інтерпретує відому історію зіткнення ісуса і понтія пілата, а також історію жертовної загибелі христа). це дає змогу письменникові розглядати сучасність з позиції вічності та через призму християнських цінностей. композиція роману побудована за принципом контрапункту, тобто поєднання різних, відносно незалежних сюжетних ліній, які розвиваються з різною швидкістю. це зумовлює певну поліфонію твору, його узагальнюючий характер. у побудові роману вбачається вплив григорія сковороди, у трактаті якого "потоп зміїний" викладено концепцію про існування трьох світів: земного, космічного і біблійного; кожен з них має дві сторони — зовнішню (ту, що всі бачать) і внутрішню (неви-диму). у м. булгакова земний світ уособлюють персонажі з московського життя 30-х років (берліоз, римський, варенуха, ласточкін та і до космічного належать воланд і його почёт (азазелло, коров'єв-фагот, кіт бегемот, абадонна, гелла). біблійний світ постає в історіях про ієшуа га-ноцрі,. понтія пілата, левія матвія, іуди, нізу та ін. така художня структура твору — не просто витвір фантазії митця. змальовуючи різні світи, м. булгаков наголошував на розриві між ними. люди живуть на землі і не думають про бога, про всесвіт. злободенні проблеми відсунули на другий план вічні цінності. а це означає, що світ утратив свою духовну ціль і летить у прірву. роман "майстер і маргарита" є попередженням людству про наслідки від порушення законів буття. окрім того, кожен із світів твору — земний, біблійний і космічний — має, згідно з концепцією г. сковороди, дві сторони-на перший погляд, у москві все благополучно, люди їдять, п'ють, розважаються, але насправді це суспільство давно хворе. тому на землю і приходить диявол в образі звичайного обивателя. використання мотивів г. сковороди є м. булгакову усвідомити прихований, нерозкритий зміст життя і показати його справжню сутність. характерною рисою композиції є також те, що епічна оповідь поєднується з ліричними відступами, у яких вияв-ляється авторська позиція. одна з найбільших таємниць роману — біблійний сюжет, який розгортається в уяві майстра. що це? євангеліє від бул-гакова? чи євангеліє від майстра? або євангеліє від воланда, як пишуть у деяких дослідженнях? і хто ж є насправді ієшуа га-ноцрі — христос чи ні? чим різняться він та єршалаїмські мешканці з біблійними героями? і в чому ж, нарешті, сенс такої літературної гри письменника із своїми персонажами та читачами? для чого всі ці загадки, перекручування імен і звернення до відомих подій? м. булгаков не претендував на те, щоб стати євангелістом нового
в романе а.с. пушкина «евгений онегин» выведен женский идеал автора. его выразителем является татьяна ларина, чьим жизненным кредо можно считать слова «но я другому отдана, я буду век ему верна». в этой фразе, на мой взгляд, отражена вся натура героини – чистая, глубоко нравственная, ставящая долг выше своих эмоций, страстей. впервые мы встречаемся с татьяной во второй главе романа. автор знакомит нас со старшею сестрой ольги лариной. татьяна, по его собственному признанию, гораздо более ему симпатична, чем ее младшая сестра. с самых первых строк автор подчеркивает (используя прием отрицания), что его любимая героиня не вписывается в общепринятые каноны красоты. она наделена просторечным именем («с ним, я знаю, неразлучно воспоминанье старины иль девичьей»). кроме того, она столь ярка и красива, как ольга. наоборот, татьяна «дика, печальна, молчалива, как лань лесная боязлива…» с самого детства героиня отличалась от остальных девочек – она не признавала их игр и занятий, ее не интересовали обычные «девчоночьи глупости»: куклы, моды, . татьяну привлекали необычные вещи: страшные рассказы зимою в темноте ночей пленяли больше сердце ей. она предпочитала уединение, общение с природой и самой собой: «она любила на зари восход…» автор подчеркивает, что его героиня близка к природе и естественному – деревенскому - ходу вещей, укладу жизни. вся она воплощение гармонии и непосредственности. возможно, именно поэтому татьяна чувствовала себя чужой в родной семье – «она ласкаться не умела к отцу, ни к матери своей…» она росла и взрослела «сама в себе», под влиянием собственных мыслей и книг, которые ей заменяли беседы с близкими и друзей. что же читала эта героиня? в основном, это были французские любовные романы. там татьяна находила все – романтическую любовь, героя, которым можно увлечься, бурную и необычную жизнь, отличающуюся от столь чужого ей быта.
в романе а.с. пушкина «евгений онегин» выведен женский идеал автора. его выразителем является татьяна ларина, чьим жизненным кредо можно считать слова «но я другому отдана, я буду век ему верна». в этой фразе, на мой взгляд, отражена вся натура героини – чистая, глубоко нравственная, ставящая долг выше своих эмоций, страстей. впервые мы встречаемся с татьяной во второй главе романа. автор знакомит нас со старшею сестрой ольги лариной. татьяна, по его собственному признанию, гораздо более ему симпатична, чем ее младшая сестра. с самых первых строк автор подчеркивает (используя прием отрицания), что его любимая героиня не вписывается в общепринятые каноны красоты. она наделена просторечным именем («с ним, я знаю, неразлучно воспоминанье старины иль девичьей»). кроме того, она столь ярка и красива, как ольга. наоборот, татьяна «дика, печальна, молчалива, как лань лесная боязлива…» с самого детства героиня отличалась от остальных девочек – она не признавала их игр и занятий, ее не интересовали обычные «девчоночьи глупости»: куклы, моды, . татьяну привлекали необычные вещи: страшные рассказы зимою в темноте ночей пленяли больше сердце ей. она предпочитала уединение, общение с природой и самой собой: «она любила на зари восход…» автор подчеркивает, что его героиня близка к природе и естественному – деревенскому - ходу вещей, укладу жизни. вся она воплощение гармонии и непосредственности. возможно, именно поэтому татьяна чувствовала себя чужой в родной семье – «она ласкаться не умела к отцу, ни к матери своей…» она росла и взрослела «сама в себе», под влиянием собственных мыслей и книг, которые ей заменяли беседы с близкими и друзей. что же читала эта героиня? в основном, это были французские любовные романы. там татьяна находила все – романтическую любовь, героя, которым можно увлечься, бурную и необычную жизнь, отличающуюся от столь чужого ей быта.