на широкой сибирской реке рыбачили старик и его внук.
они выбрали сеть, потом снова закинули ее и поплыли к берегу. вдруг они увидели, что по реке плывет коряга с крыльями. плывет и фыркает.
внук испугался и стал показывать на корягу старику. тот присмотрелся, и сказал, что это зверь плывет, причем зверь сухопутный, который им в воде ничего не сделает. и даже пообещал запрячь зверя.
старик погнал лодку наперерез зверю и скоро даже внук увидел, что это сохатый, лось, и не крылья у него, а рога. испугался внук еще сильнее и протянул старику палку-копье, чтобы ударить зверя. но старик взял две веревки. накинул веревки на рога лосю, а тому и делать нечего, не достают копыта до дна. фыркнул лось и потащил лодку к берегу.
тащит могучий лось тяжелую лодку с рыбой, а старик им веревками, как вожжами . и вот уже берег показался и избушка на нем. поднял старик палку-копье, хотел убить лося, но внук просит подождать. уж сильно ему на водяном коне кататься понравилось.
подождал старик, снова копье поднимает. и вновь внук его останавливает. а как только в третий раз старик копье поднял, достал лось копытами до дна, встал во весь рост, рванулся, и порвал веревки.
наткнулась лодка на камни, разбилась в щепки, старик с внуком по пояс в воде стоят, рыба уплыла, а лось в лес убежал.
Твір розміщено в остап вишня (губенко) від Tvir в Понедельник 1 апреля
Легран Вільям — людина, що знайшла скарб завдяки своїй винахідливості й вірі в обґрунтованість переказів, які іншим здавалися тільки легендою. Л. походить зі стародавньої гугенотської сім’ї; невдачі позбавили його багатств і довели до вбогості. Як озивається про Л. його друг-оповідач, «він відмінно утворений і наділений незвичайними здатностями, але разом з тим заражений мізантропією й страждає від хворобливого стану розуму, упадаючи поперемінно те в захопленість, то в похмурість». На майже безлюдному Селливановом острові, де Л. шукає самоти, він виявляє дивного жука й пергамент, за до яких довідається місцезнаходження скарбу капітана Кидда, героя народних балад, що оспівують цього відважного пірата, що жив за два сторіччя до описуваних подій. Скарб допомагає Л. повернути ніколи втрачене багатство.
Оповідачеві, старому слузі-негрові Юпітеру, і читачам дії Л. стають зрозумілими тільки у фіналі, а доти він здається хворим або божевільним, тоді як на перевірку Л. нагадує Дюпена, володіючи настільки ж твердою розважливістю. По вважав, що всьому незрозуміле й таємничому є логічне пояснення: Л. «не давав своїм думкам збитися зі шляхи, логіка ж допускала тільки одне рішення».
ответ:
на широкой сибирской реке рыбачили старик и его внук.
они выбрали сеть, потом снова закинули ее и поплыли к берегу. вдруг они увидели, что по реке плывет коряга с крыльями. плывет и фыркает.
внук испугался и стал показывать на корягу старику. тот присмотрелся, и сказал, что это зверь плывет, причем зверь сухопутный, который им в воде ничего не сделает. и даже пообещал запрячь зверя.
старик погнал лодку наперерез зверю и скоро даже внук увидел, что это сохатый, лось, и не крылья у него, а рога. испугался внук еще сильнее и протянул старику палку-копье, чтобы ударить зверя. но старик взял две веревки. накинул веревки на рога лосю, а тому и делать нечего, не достают копыта до дна. фыркнул лось и потащил лодку к берегу.
тащит могучий лось тяжелую лодку с рыбой, а старик им веревками, как вожжами . и вот уже берег показался и избушка на нем. поднял старик палку-копье, хотел убить лося, но внук просит подождать. уж сильно ему на водяном коне кататься понравилось.
подождал старик, снова копье поднимает. и вновь внук его останавливает. а как только в третий раз старик копье поднял, достал лось копытами до дна, встал во весь рост, рванулся, и порвал веревки.
наткнулась лодка на камни, разбилась в щепки, старик с внуком по пояс в воде стоят, рыба уплыла, а лось в лес убежал.
объяснение:
Золотий жук характеристика образа Вільяма Леграна
Твір розміщено в остап вишня (губенко) від Tvir в Понедельник 1 апреля
Легран Вільям — людина, що знайшла скарб завдяки своїй винахідливості й вірі в обґрунтованість переказів, які іншим здавалися тільки легендою. Л. походить зі стародавньої гугенотської сім’ї; невдачі позбавили його багатств і довели до вбогості. Як озивається про Л. його друг-оповідач, «він відмінно утворений і наділений незвичайними здатностями, але разом з тим заражений мізантропією й страждає від хворобливого стану розуму, упадаючи поперемінно те в захопленість, то в похмурість». На майже безлюдному Селливановом острові, де Л. шукає самоти, він виявляє дивного жука й пергамент, за до яких довідається місцезнаходження скарбу капітана Кидда, героя народних балад, що оспівують цього відважного пірата, що жив за два сторіччя до описуваних подій. Скарб допомагає Л. повернути ніколи втрачене багатство.
Оповідачеві, старому слузі-негрові Юпітеру, і читачам дії Л. стають зрозумілими тільки у фіналі, а доти він здається хворим або божевільним, тоді як на перевірку Л. нагадує Дюпена, володіючи настільки ж твердою розважливістю. По вважав, що всьому незрозуміле й таємничому є логічне пояснення: Л. «не давав своїм думкам збитися зі шляхи, логіка ж допускала тільки одне рішення».