Починаючи з давніх часів, люди прагнули відрізнятись один від одного. Представники різних країн носили національні костюми, завдяки яким українця можна було легко відрізнити від німця, француза, грека тощо. Зараз одяг — більш стандартний, хоча є безліч в створити собі неповторний стиль. І це особливо стосується підлітків, адже саме в цьому віці нам хочеться виразити себе, підкреслити свою унікальність гаючи за натовпом, можна побачити абсолютно різних людей: дівчат із рожевим волоссям у широченних штанях або фарбованих блондинок у міні й чоботях на «шпильках»; юнаків у чорному, з пірсингом на обличчі або милих «лялькових» хлопчиків із пишними кучерями в майже жіночому одязі... їх помічаєш у першу чергу, бо вони виділяються на загальному тлі. А з кого ж складається решта? З «сірої маси»? Адже є люди, які, навпаки, не хочуть, щоб їх помічали, звертали на них увагу, тому намагаються злитися з іншими, бути як усі.
Звичайно, все це стосується не тільки одягу. Головне в людині — її внутрішня сутність. Оригінальність світобачення, несхожість на інших у поведінц життя, — все це є ознаками нестандартних особистостей, яких, на жаль, дуже часто не розуміють оточуючі. А те, що не розуміють, як правило, засуджують. Як наслідок — самотність, конфлікти, комплекси. Тому нерідко такі «незвичайні» люди або замикаються в собі й живуть у власному внутрішньому світі, або стають звичайними, пересічними, розуміючи, що так — легше.
Приклад особистості, яка втратила свою індивідуальність під впливом повсякденного життя, показаний на алегоричному образі білого коня Шептала в однойменному оповіданні В. Дрозда. Вирвавшись із неволі, він відчув смак свободи, радість, піднесення... Але це тривало лиш мить. Потім кінь подумав і вирішив, що таки краще залишити все як є, прикинутися сіреньким і покірненьким. Навіщо виділятися? Адже з цього ніякої користі — навпаки, самі проблеми!
Таких «шептал» зараз дуже багато в нашому суспільстві. І це породжує лицемірство, пристосуванство, байдужість до чужого горя. Як приклад: майже у кожному класі є учень, якого зневажають і дражнять «ботаніком» просто за те, що він гарно навчається, є розумнішим за інших. І більшість ніколи не заступиться за нього у випадку якогось серйозного конфлікту, тому що ніхто не хоче виділитися з натовпу і нажити собі зайвих неприємностей. На жаль, подібних прикладів можна навести багато.
Кожен із нас — по-своєму неповторний. Адже, як відомо, на світі нема абсолютно однакових людей. І, звичайно, цікавіше жити серед неординарних, яскравих особистостей, які не бояться мати власну думку, стиль, відрізнятися від інших. Тому не слід губити кращі риси свого характеру, щоб ніхто не подумав нічого зайвого. Від цього в першу чергу буде гірше нам самим!
Уважаемый Марк, в настоящее время науке известны разнообразные породы китов. Так, например, есть род китов, имеющих 44 зуба в нижней челюсти и достигающих 60-65 футов длины (18-20 метров) . Но они имеют очень маленькую глотку. Вероятно, это и послужило поводом утверждать, что Иона не мог быть поглощен китом. Есть и другой вид кита, так называемый "бутылочно-носовой" (или "с клювом"). Это небольшой кит, до 30 футов длины (9 метров) . Хотя он и малый, но имеет довольно большую глотку и вполне мог бы проглотить человека. Но пророк не мог быть поглощен им, потому что этот кит имеет зубы и пережевывает пищу. Есть киты, не имеющие зубов, но снабженные китовым усом и ширкой глоткой. Один из видов называется фин-бак. Это киты, имеющие длину 88 футов (26 м) . Желудок такого кита имеет от 4 до 6 камер, или отделений, причем, в любом из них могла бы свободно поместиться небольшая группа людей. Такого рода киты дышат воздухом, имеют в голове воздушную запасную камеру, являющуюся расширением носовых полостей. Прежде, чем проглотить слишком большой предмет, кит фин-бак проталкивает его в эту камеру. В случае, если в голове этого кита окажется слишком большой предмет, он плывет к ближайшей суше, ложится в мелкие воды и выбрасывает ношу. Ученый доктор Рансон Гарвей свидетельствует, что его приятель, весом в 200 фунтов (около 80 килограммов) , вполз изо рта мертвого кита в эту воздушную камеру. Этот же ученый указывает, что собака, упавшая за борт китоловного судна, через 6 дней была найдена в голове кита живой. Из сказанного видно, что Иона мог пробыть во "чреве", т. е. в воздушной камере такого кита, 3 дня и 3 ночи и остаться живым. Так из научных данных и из непосредственного опыта - мы можем видеть, что Иона мог быть поглощен и китом и остаться живым ! Так наука доказала очередную Библейскую истину. Всего Вам доброго !
Починаючи з давніх часів, люди прагнули відрізнятись один від одного. Представники різних країн носили національні костюми, завдяки яким українця можна було легко відрізнити від німця, француза, грека тощо. Зараз одяг — більш стандартний, хоча є безліч в створити собі неповторний стиль. І це особливо стосується підлітків, адже саме в цьому віці нам хочеться виразити себе, підкреслити свою унікальність гаючи за натовпом, можна побачити абсолютно різних людей: дівчат із рожевим волоссям у широченних штанях або фарбованих блондинок у міні й чоботях на «шпильках»; юнаків у чорному, з пірсингом на обличчі або милих «лялькових» хлопчиків із пишними кучерями в майже жіночому одязі... їх помічаєш у першу чергу, бо вони виділяються на загальному тлі. А з кого ж складається решта? З «сірої маси»? Адже є люди, які, навпаки, не хочуть, щоб їх помічали, звертали на них увагу, тому намагаються злитися з іншими, бути як усі.
Звичайно, все це стосується не тільки одягу. Головне в людині — її внутрішня сутність. Оригінальність світобачення, несхожість на інших у поведінц життя, — все це є ознаками нестандартних особистостей, яких, на жаль, дуже часто не розуміють оточуючі. А те, що не розуміють, як правило, засуджують. Як наслідок — самотність, конфлікти, комплекси. Тому нерідко такі «незвичайні» люди або замикаються в собі й живуть у власному внутрішньому світі, або стають звичайними, пересічними, розуміючи, що так — легше.
Приклад особистості, яка втратила свою індивідуальність під впливом повсякденного життя, показаний на алегоричному образі білого коня Шептала в однойменному оповіданні В. Дрозда. Вирвавшись із неволі, він відчув смак свободи, радість, піднесення... Але це тривало лиш мить. Потім кінь подумав і вирішив, що таки краще залишити все як є, прикинутися сіреньким і покірненьким. Навіщо виділятися? Адже з цього ніякої користі — навпаки, самі проблеми!
Таких «шептал» зараз дуже багато в нашому суспільстві. І це породжує лицемірство, пристосуванство, байдужість до чужого горя. Як приклад: майже у кожному класі є учень, якого зневажають і дражнять «ботаніком» просто за те, що він гарно навчається, є розумнішим за інших. І більшість ніколи не заступиться за нього у випадку якогось серйозного конфлікту, тому що ніхто не хоче виділитися з натовпу і нажити собі зайвих неприємностей. На жаль, подібних прикладів можна навести багато.
Кожен із нас — по-своєму неповторний. Адже, як відомо, на світі нема абсолютно однакових людей. І, звичайно, цікавіше жити серед неординарних, яскравих особистостей, які не бояться мати власну думку, стиль, відрізнятися від інших. Тому не слід губити кращі риси свого характеру, щоб ніхто не подумав нічого зайвого. Від цього в першу чергу буде гірше нам самим!
Есть киты, не имеющие зубов, но снабженные китовым усом и ширкой глоткой. Один из видов называется фин-бак. Это киты, имеющие длину 88 футов (26 м) . Желудок такого кита имеет от 4 до 6 камер, или отделений, причем, в любом из них могла бы свободно поместиться небольшая группа людей. Такого рода киты дышат воздухом, имеют в голове воздушную запасную камеру, являющуюся расширением носовых полостей. Прежде, чем проглотить слишком большой предмет, кит фин-бак проталкивает его в эту камеру. В случае, если в голове этого кита окажется слишком большой предмет, он плывет к ближайшей суше, ложится в мелкие воды и выбрасывает ношу.
Ученый доктор Рансон Гарвей свидетельствует, что его приятель, весом в 200 фунтов (около 80 килограммов) , вполз изо рта мертвого кита в эту воздушную камеру. Этот же ученый указывает, что собака, упавшая за борт китоловного судна, через 6 дней была найдена в голове кита живой.
Из сказанного видно, что Иона мог пробыть во "чреве", т. е. в воздушной камере такого кита, 3 дня и 3 ночи и остаться живым. Так из научных данных и из непосредственного опыта - мы можем видеть, что Иона мог быть поглощен и китом и остаться живым !
Так наука доказала очередную Библейскую истину.
Всего Вам доброго !