ерой роману Дефо з дитячих років мріяв про морські подорожі. Батьки Робінзона вмовляли його знайти собі більш безпечне заняття, та він, незважаючи на прохання батьків, все ж таки обирає ремесло моряка. Після кількох морських подорожей, сповнених небезпечних пригод, Робінзон Крузо вирушає у плавання з Бразилії до Гвінеї. Під час цієї експедиції судно зазнало аварії, команда корабля намагається дістатися до берега у шлюпці, але рятується один Робінзон. Він опинився на безлюдному острові.
Переконавшись, що більше ніхто не врятувався, Робінзон впав у відчай. Проте воля до життя взяла верх, і вже наступного дня Крузо починає діяти. На саморобному плоті він дістається до корабля та переправляє на берег усе, що може йому знадобитися: їжу, одяг, зброю, порох, інструменти.
Робінзон опинився на острові, де не було жодної живої людини. Його оточував дикий ліс серед скель. Не було тут ані окультурених рослин, ані будівель, до яких Крузо звик у цивілізованому світі. Щоб вижити на безлюдному дикому острові, йому, як первісній людині, довелося набувати досвіду в спілкуванні з навколишнім світом, навчитися багато чого робити власними руками. Щоб захистити себе від дощу, нічної прохолоди, диких звірів, Робінзон перш за все побудував собі житло. Щоб прохарчуватися, він приручив диких кіз. Завдяки наполегливій праці та терпінню моряк зміг з декількох зерняток виростити врожай пшениці, виплекати виноградну лозу. Робінзону довелося освоїти ремесло кравця, щоб забезпечити себе одягом. А ще він виявився здібним гончаром, зумів зробити собі з глини посуд.
Спочатку Робінзон страждав без людського спілкування. Першими його друзями на острові були собака та кіт, яких Крузо перевіз з корабля. Згодом він навчив говорити папугу, і той так чітко і виразно вимовляв слова, що слухати його було дуже приємно. Понад двадцять років провів Робінзон на самоті. Коли дикуни-людожери пристали до острова, щоб там побенкетувати, з'ївши полонених, Крузо рятує одного з бранців і дає кому ім'я П'ятниця. Отже Робінзон опановує ще одну професію - вчителя. Моряк передає тубільцю свій досвід ведення господарства, допомагає йому оволодіти англійською мовою.
У перші ж дні перебування на острові Робінзон, щоб не втратити відчуття часу, змайстрував собі календар. Він поставив величезного стовпа, на якому щодня робив ножем зарубку. Так Крузо вів лік днів і років, які він провів на острові. А пробув він там 28 років, 2 місяці та 19 днів.
За ці роки, сповнені небезпеки і хвилювань, невтомної праці, надій і розчарувань, Робінзон Крузо ніби повторив нелегкий шлях первісної людини до цивілізації
Братья Кирсановы представляют в романе Тургенева поколение «отцов». В их лице автор создал образы двух представителей господствующего класса, чтобы показать особенности, присущие ему.
Братья в чем-то похожи. Оба средних лет – одному 45, другому 44 года. И тот и другой умные и добрые люди.
Николай Петрович, служивший ранее гражданским чиновником в Министерстве уделов, имел невзрачную внешность и не уделял большого внимания одежде. Он был вдовцом и имел взрослого сына Аркадия. Николай Петрович по своим манерам сельский житель, предпочитающий пребывание в своем поместье. Он хороший сельский хозяин, посвящающий много времени улучшениям в своем поместье.
Однако Павел Петрович – отставной гвардейский офицер, он был красив и одевался с изяществом. Это был закоренелый холостяк с манерами светского человека, проживший бурную жизнь. Он не занимается практической деятельностью, предпочитая жить на доходы с поместий.
Эти различия показывают два основных образа жизни дворян того времени, каждый из них определяет поведение в отношении радикального нигилиста Базарова, стремящегося разрушить их мир.
Николай Петрович, в результате спокойной и размеренной жизни, не обладает твердым характером, окружающие считают его трусливым. При столкновении с Базаровым он склонен к компромиссам и уступкам. Даже его собственный сын, находящийся под идейным влиянием нигилиста, пытается учить его. Любовь к мечтам ему уходить в свой иллюзорный мир и откладывать неприятные решения. Такие противники, встреченные базаровыми на пути, укрепляли их веру в то, что старый мир стоит непрочно и его легко разрушить, приложив небольшие усилия.
Однако Павел Петрович – военный человек, поэтому более резок, горд и склонен бороться с врагами, а не искать с ними соглашения. Пусть в романе столкновение происходит в интеллигентной форме, через теоретические споры за столом, но видно, что отставной гвардеец готов отстаивать свои интересы. Он не ищет кто прав, а сам нападает на Базарова. Однако Павел Петрович, в отличие от своего брата, практичен и не склонен к романтике. Эти черты позволяют ему сразу чувствовать опасность, исходящую от новой идеологии отрицания, распространившейся среди молодежи.
Два типа российского дворянства, показанные Тургеневым – это не просто образы жизни, обусловленные внешними причинами. Это олицетворение активного и пассивного отношения к жизни, преобладание одного из которых и погубило старую Россию.
ерой роману Дефо з дитячих років мріяв про морські подорожі. Батьки Робінзона вмовляли його знайти собі більш безпечне заняття, та він, незважаючи на прохання батьків, все ж таки обирає ремесло моряка. Після кількох морських подорожей, сповнених небезпечних пригод, Робінзон Крузо вирушає у плавання з Бразилії до Гвінеї. Під час цієї експедиції судно зазнало аварії, команда корабля намагається дістатися до берега у шлюпці, але рятується один Робінзон. Він опинився на безлюдному острові.
Переконавшись, що більше ніхто не врятувався, Робінзон впав у відчай. Проте воля до життя взяла верх, і вже наступного дня Крузо починає діяти. На саморобному плоті він дістається до корабля та переправляє на берег усе, що може йому знадобитися: їжу, одяг, зброю, порох, інструменти.
Робінзон опинився на острові, де не було жодної живої людини. Його оточував дикий ліс серед скель. Не було тут ані окультурених рослин, ані будівель, до яких Крузо звик у цивілізованому світі. Щоб вижити на безлюдному дикому острові, йому, як первісній людині, довелося набувати досвіду в спілкуванні з навколишнім світом, навчитися багато чого робити власними руками. Щоб захистити себе від дощу, нічної прохолоди, диких звірів, Робінзон перш за все побудував собі житло. Щоб прохарчуватися, він приручив диких кіз. Завдяки наполегливій праці та терпінню моряк зміг з декількох зерняток виростити врожай пшениці, виплекати виноградну лозу. Робінзону довелося освоїти ремесло кравця, щоб забезпечити себе одягом. А ще він виявився здібним гончаром, зумів зробити собі з глини посуд.
Спочатку Робінзон страждав без людського спілкування. Першими його друзями на острові були собака та кіт, яких Крузо перевіз з корабля. Згодом він навчив говорити папугу, і той так чітко і виразно вимовляв слова, що слухати його було дуже приємно. Понад двадцять років провів Робінзон на самоті. Коли дикуни-людожери пристали до острова, щоб там побенкетувати, з'ївши полонених, Крузо рятує одного з бранців і дає кому ім'я П'ятниця. Отже Робінзон опановує ще одну професію - вчителя. Моряк передає тубільцю свій досвід ведення господарства, допомагає йому оволодіти англійською мовою.
У перші ж дні перебування на острові Робінзон, щоб не втратити відчуття часу, змайстрував собі календар. Він поставив величезного стовпа, на якому щодня робив ножем зарубку. Так Крузо вів лік днів і років, які він провів на острові. А пробув він там 28 років, 2 місяці та 19 днів.
За ці роки, сповнені небезпеки і хвилювань, невтомної праці, надій і розчарувань, Робінзон Крузо ніби повторив нелегкий шлях первісної людини до цивілізації
Объяснение:
Братья Кирсановы представляют в романе Тургенева поколение «отцов». В их лице автор создал образы двух представителей господствующего класса, чтобы показать особенности, присущие ему.
Братья в чем-то похожи. Оба средних лет – одному 45, другому 44 года. И тот и другой умные и добрые люди.
Николай Петрович, служивший ранее гражданским чиновником в Министерстве уделов, имел невзрачную внешность и не уделял большого внимания одежде. Он был вдовцом и имел взрослого сына Аркадия. Николай Петрович по своим манерам сельский житель, предпочитающий пребывание в своем поместье. Он хороший сельский хозяин, посвящающий много времени улучшениям в своем поместье.
Однако Павел Петрович – отставной гвардейский офицер, он был красив и одевался с изяществом. Это был закоренелый холостяк с манерами светского человека, проживший бурную жизнь. Он не занимается практической деятельностью, предпочитая жить на доходы с поместий.
Эти различия показывают два основных образа жизни дворян того времени, каждый из них определяет поведение в отношении радикального нигилиста Базарова, стремящегося разрушить их мир.
Николай Петрович, в результате спокойной и размеренной жизни, не обладает твердым характером, окружающие считают его трусливым. При столкновении с Базаровым он склонен к компромиссам и уступкам. Даже его собственный сын, находящийся под идейным влиянием нигилиста, пытается учить его. Любовь к мечтам ему уходить в свой иллюзорный мир и откладывать неприятные решения. Такие противники, встреченные базаровыми на пути, укрепляли их веру в то, что старый мир стоит непрочно и его легко разрушить, приложив небольшие усилия.
Однако Павел Петрович – военный человек, поэтому более резок, горд и склонен бороться с врагами, а не искать с ними соглашения. Пусть в романе столкновение происходит в интеллигентной форме, через теоретические споры за столом, но видно, что отставной гвардеец готов отстаивать свои интересы. Он не ищет кто прав, а сам нападает на Базарова. Однако Павел Петрович, в отличие от своего брата, практичен и не склонен к романтике. Эти черты позволяют ему сразу чувствовать опасность, исходящую от новой идеологии отрицания, распространившейся среди молодежи.
Два типа российского дворянства, показанные Тургеневым – это не просто образы жизни, обусловленные внешними причинами. Это олицетворение активного и пассивного отношения к жизни, преобладание одного из которых и погубило старую Россию.