На стене весели картинки истории о блудном сыне.Притча становится пророческой в судьбе Дуни,она предала отца,покинув отчий дом,как на первой картинке.Окружила себя ложными друзьями,как на второй картинке.Это не принесло ей счастья и радости,только настоящее раскаяние искупает грехи,приносит прощение любящих родителей,третья картинка из притчи. Дуня нарушила пятую заповедь "Почитай отца твоего и мать, да будешь благословен на земле и долголетен".Предав отца,ради своего счастья,она сделала себя несчастной.Почитать и уважать родителей это обязанности каждого человека,Дуна отреклась от отца.
-"Вот уже третий год, заключил он, как живу я без Дуни и как об ней нет ни слуху, ни духу. Жива ли, нет ли, бог ее ведает."
Судьба Дуни заставляют задуматься об ответственности за свои действия,перед близкими людьми.Она переступила через приличия,уважение к отцу и сбежала.Отец умирает от горя,а Дуня так и не успела попросить у него прощения.
-"...старый смотритель с год как помер..."
Она раскаивается,но уже слишком поздно,отца не вернуть.
-"Вот летом проезжала барыня, так та спрашивала о старом смотрителе и ходила к нему на могилу."
Каждый человек стремиться к счастью,но нельзя предавать близких,ради своего благополучия.У всех есть выбор и Дуня сделала неправильный выбор,обрекла отца на страдания и гибель.
-"Как три или четыре года могли превратить бодрого мужчину в хилого старика."
Обвинять стоит ,скорее всего, тяжёлую жизнь Дуни,не дававшую ей надежды на счастье в будущем.Но не стоит и оправдывать поступок молодой девушки,никогда безнравственные поступки не смогут принести счастья."На чужом несчастье,счастья не построить".
Іван Франко у своїй історичній повісті "Захар Беркут" змалював життя руського суспільства XIII століття. Жителі карпатського села Тухля повстали проти боярського поневолення, коли князь Данило Галицький подарував землі Тухольщини бояринові Тугару Вовку. З такою ж відвагою вони розгромили татаро-монгольських завойовників. У цій повісті Франко показав, що саме простий народ був рушійною силою історії.
На фоні боротьби громади села Тухлі з боярином Тугаром Вовком і монгольською ордою змальовані головні герої повісті. Захар Беркут, його син Максим, Мирослава наділені найкращими рисами характеру. Вони постають перед нами чесними, вольовими, відданими інтересам рідного краю. І тому вони протиставлені зарозумілому бояринові Тугару Вовку — експлуататору і зраднику, жорстокій монгольській орді на чолі з ватажком Бурундою.
Головний герой повісті — Захар Беркут. Йому притаманна народна мудрість, висока моральність, велич, сила. Він справжній патріот свого краю, людина мудра, розважлива, з великим життєвим досвідом, для якої громадські інтереси над усе. Його люблять і шанують люди, та й доля до нього прихильна.
Зовсім протилежним йому І. Франко змалював боярина Тугара Вовка з його дійсно вовчою натурою. Цей деспотичний зрадник — дуже хижа й пихата людина. Саме ці риси характеру призвели його до відступництва, а зрадника завжди чекає ганебний кінець. Тугар Вовк загинув разом з монголами в тухольській долині.
Жорстокою руйнівною силою виступає в повісті монгольська орда, а на її чолі — Бурунда. Він, як і Вовк, прагне володіти українськими землями та народом. Цей образ наче налитий люттю і заплямований кров'ю, його не можна сприймати без жаху і здригання. І якщо у зрадника Тугара Вовка ще є щось людське (його ставлення до дочки), то Бурунда — це звір. З особливою виразністю цей звірячий характер виявився під час загибелі його вояків.Повість "Захар Беркут" відкрила мені захоплюючу сторінку історії мого народу. А ще познайомила з мудрою і прекрасною людиною — Захаром Беркутом, який став моїм улюбленим героєм. Усі його дії були спрямовані на добро в громаді, а його мудрість ще довго буде слугувати багатьом поколінням: "Доки будете жити в громадському порядку, дружно держатися купи, незламно стояти всі за одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила не побідить вас".
На стене весели картинки истории о блудном сыне.Притча становится пророческой в судьбе Дуни,она предала отца,покинув отчий дом,как на первой картинке.Окружила себя ложными друзьями,как на второй картинке.Это не принесло ей счастья и радости,только настоящее раскаяние искупает грехи,приносит прощение любящих родителей,третья картинка из притчи. Дуня нарушила пятую заповедь "Почитай отца твоего и мать, да будешь благословен на земле и долголетен".Предав отца,ради своего счастья,она сделала себя несчастной.Почитать и уважать родителей это обязанности каждого человека,Дуна отреклась от отца.
-"Вот уже третий год, заключил он, как живу я без Дуни и как об ней нет ни слуху, ни духу. Жива ли, нет ли, бог ее ведает."
Судьба Дуни заставляют задуматься об ответственности за свои действия,перед близкими людьми.Она переступила через приличия,уважение к отцу и сбежала.Отец умирает от горя,а Дуня так и не успела попросить у него прощения.
-"...старый смотритель с год как помер..."
Она раскаивается,но уже слишком поздно,отца не вернуть.
-"Вот летом проезжала барыня, так та спрашивала о старом смотрителе и ходила к нему на могилу."
Каждый человек стремиться к счастью,но нельзя предавать близких,ради своего благополучия.У всех есть выбор и Дуня сделала неправильный выбор,обрекла отца на страдания и гибель.
-"Как три или четыре года могли превратить бодрого мужчину в хилого старика."
Обвинять стоит ,скорее всего, тяжёлую жизнь Дуни,не дававшую ей надежды на счастье в будущем.Но не стоит и оправдывать поступок молодой девушки,никогда безнравственные поступки не смогут принести счастья."На чужом несчастье,счастья не построить".
Объяснение:
надеюсь то =)
Відповідь:
Пояснення:
Іван Франко у своїй історичній повісті "Захар Беркут" змалював життя руського суспільства XIII століття. Жителі карпатського села Тухля повстали проти боярського поневолення, коли князь Данило Галицький подарував землі Тухольщини бояринові Тугару Вовку. З такою ж відвагою вони розгромили татаро-монгольських завойовників. У цій повісті Франко показав, що саме простий народ був рушійною силою історії.
На фоні боротьби громади села Тухлі з боярином Тугаром Вовком і монгольською ордою змальовані головні герої повісті. Захар Беркут, його син Максим, Мирослава наділені найкращими рисами характеру. Вони постають перед нами чесними, вольовими, відданими інтересам рідного краю. І тому вони протиставлені зарозумілому бояринові Тугару Вовку — експлуататору і зраднику, жорстокій монгольській орді на чолі з ватажком Бурундою.
Головний герой повісті — Захар Беркут. Йому притаманна народна мудрість, висока моральність, велич, сила. Він справжній патріот свого краю, людина мудра, розважлива, з великим життєвим досвідом, для якої громадські інтереси над усе. Його люблять і шанують люди, та й доля до нього прихильна.
Зовсім протилежним йому І. Франко змалював боярина Тугара Вовка з його дійсно вовчою натурою. Цей деспотичний зрадник — дуже хижа й пихата людина. Саме ці риси характеру призвели його до відступництва, а зрадника завжди чекає ганебний кінець. Тугар Вовк загинув разом з монголами в тухольській долині.
Жорстокою руйнівною силою виступає в повісті монгольська орда, а на її чолі — Бурунда. Він, як і Вовк, прагне володіти українськими землями та народом. Цей образ наче налитий люттю і заплямований кров'ю, його не можна сприймати без жаху і здригання. І якщо у зрадника Тугара Вовка ще є щось людське (його ставлення до дочки), то Бурунда — це звір. З особливою виразністю цей звірячий характер виявився під час загибелі його вояків.Повість "Захар Беркут" відкрила мені захоплюючу сторінку історії мого народу. А ще познайомила з мудрою і прекрасною людиною — Захаром Беркутом, який став моїм улюбленим героєм. Усі його дії були спрямовані на добро в громаді, а його мудрість ще довго буде слугувати багатьом поколінням: "Доки будете жити в громадському порядку, дружно держатися купи, незламно стояти всі за одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила не побідить вас".