1)Евгения Ивановна считала Косту лентяем,зевающим от скуки на уроках.К молчунам она относилась настороженно,они "себе на уме" и не знаешь,чего от них ожидать.
2)Для Косты звонок с последнего урока был сигналу к действиям.Он бежал к тем,кому была нужна его .
3)Коста мчался домой,бросал портфель и на ходу обедал,забирая часть еды с собой.Он бежал к собакам,которые нуждались в нем,он кормил и выгуливал собак,возвращая их к жизни.
4)Собаки любили Косту,они были преданы и благодарны ему за .Каждый день собаки ждали его прихода,а расставались с ним с грустью.
5)Хозяева боксёра-бездушные люди,уехали и бросили собаку на болконе.Хозяин сеттера-инвалид,пожилой человек,которому тяжело ходить.Хозяин таксы-больной мальчик,прикованный к постели.Хозяин огромного пса-моряк,который погиб,но пёс преданно ждёт его возвращения,отказываясь от еды.
6)На уроках Коста не проявляет инициативы,он просто отбывает часы.После уроков Коста преображался,он становился животных и людей,что было его главной целью.
7)Коста милосердный человек,но умеет заботиться и другим.Мальчик недосыпает,ему не хватает сил и времени,но он продолжает животным,проявляя любовь к нашим меньшим братьям.
У оповіданні Рей Бредбері розповідає, як у майбутньому люди знищили картину італійського художника доби Відродження Леонардо да Вінчі "Джоконда". Події відбуваються у зруйнованому місті, де радіоактивні поля і дороги, зіпсовані бомбами. Жителі великого міста, які вижили після атомних бомбувань, сповнені ненависті до минулого. Грігсбі, один із героїв твору, пояснює: «Людина ненавидить те, що її занапастило, що їх життя поламало. Вже так вона влаштована. Нерозумно, можливо, але така людська природа". Люди, що стоять у черзі, не можуть дозволити собі купити за один пенні напій з ягід. Для них святковими є події, коли знищують книги, коли розбили кувалдою останній автомобіль. Восени 2061 року вони влаштовують свято: ламають все, що збереглося після катастрофи. Свідком подій став хлопчик Том. Він стає у чергу – влада дозволяє кожному бажаючому плюнути на картину Леонардо да Вінчі. Люди плюють і рвуть картину на шматки, ламають раму. За дорослими хлопчик ухопив шматочок полотна і затиснув його у руці. Він бачив, як «баби жували шматки полотна; як чоловіки розламували раму, піддавали ногою тверді клапті, рвали їх на дрібні-дрібні шматочки». Том повертається додому, там розкриває долоню й при світлі місяця бачить, що йому дісталася усмішка Джоконди. У фантастичному сюжеті автор привертає увагу до проблем майбутнього людства, занепаду цивілізації. Це твір - пересторога, попередження катастрофи, до якої може призвести бездуховність технізованого суспільства. Письменник переконаний, що духовне відродження людства починається з духовного відродження кожної людини.
1)Евгения Ивановна считала Косту лентяем,зевающим от скуки на уроках.К молчунам она относилась настороженно,они "себе на уме" и не знаешь,чего от них ожидать.
2)Для Косты звонок с последнего урока был сигналу к действиям.Он бежал к тем,кому была нужна его .
3)Коста мчался домой,бросал портфель и на ходу обедал,забирая часть еды с собой.Он бежал к собакам,которые нуждались в нем,он кормил и выгуливал собак,возвращая их к жизни.
4)Собаки любили Косту,они были преданы и благодарны ему за .Каждый день собаки ждали его прихода,а расставались с ним с грустью.
5)Хозяева боксёра-бездушные люди,уехали и бросили собаку на болконе.Хозяин сеттера-инвалид,пожилой человек,которому тяжело ходить.Хозяин таксы-больной мальчик,прикованный к постели.Хозяин огромного пса-моряк,который погиб,но пёс преданно ждёт его возвращения,отказываясь от еды.
6)На уроках Коста не проявляет инициативы,он просто отбывает часы.После уроков Коста преображался,он становился животных и людей,что было его главной целью.
7)Коста милосердный человек,но умеет заботиться и другим.Мальчик недосыпает,ему не хватает сил и времени,но он продолжает животным,проявляя любовь к нашим меньшим братьям.
Объяснение:
У оповіданні Рей Бредбері розповідає, як у майбутньому люди знищили картину італійського художника доби Відродження Леонардо да Вінчі "Джоконда". Події відбуваються у зруйнованому місті, де радіоактивні поля і дороги, зіпсовані бомбами. Жителі великого міста, які вижили після атомних бомбувань, сповнені ненависті до минулого. Грігсбі, один із героїв твору, пояснює: «Людина ненавидить те, що її занапастило, що їх життя поламало. Вже так вона влаштована. Нерозумно, можливо, але така людська природа". Люди, що стоять у черзі, не можуть дозволити собі купити за один пенні напій з ягід. Для них святковими є події, коли знищують книги, коли розбили кувалдою останній автомобіль. Восени 2061 року вони влаштовують свято: ламають все, що збереглося після катастрофи. Свідком подій став хлопчик Том. Він стає у чергу – влада дозволяє кожному бажаючому плюнути на картину Леонардо да Вінчі. Люди плюють і рвуть картину на шматки, ламають раму. За дорослими хлопчик ухопив шматочок полотна і затиснув його у руці. Він бачив, як «баби жували шматки полотна; як чоловіки розламували раму, піддавали ногою тверді клапті, рвали їх на дрібні-дрібні шматочки». Том повертається додому, там розкриває долоню й при світлі місяця бачить, що йому дісталася усмішка Джоконди. У фантастичному сюжеті автор привертає увагу до проблем майбутнього людства, занепаду цивілізації. Це твір - пересторога, попередження катастрофи, до якої може призвести бездуховність технізованого суспільства. Письменник переконаний, що духовне відродження людства починається з духовного відродження кожної людини.
Объяснение: