павло судак, або просто павлусь — пятнадцятирічний хлопець, головний герой повісті "за сестрою."павлусь - нащадок козацького роду судаків, і, коли на його долю випадає складне випробування, він веде себе достойно, як справжній казак. павлусь жив з дідусем, матір’ю та сестрою ганнусею у селі спасівка. однако ж одного дня все життя його пішло шкереберть. хлопчик втрачає рідних, а ганнусю татари забирають у полон.
павлусь вирушає в далеку, дуже небезпечну мандрівку до криму за сестрою. на шляху до криму він здолав чимало перешкод. при цьому павлусь не втратив гідності, гідно переніс усі випробування, іншим людям у скруті.
завдяки своєї сміливості, мужності та кмітливості хлопець врешті-решт досягнув своєї мети: знайшов свою сестру. девлет-ґірей відпускає хлопця з сестрою з неволі з охоронною грамотою, щоб їх дорогою пропустили татари. він визнає: «добре в тебе серце, хлопче! ».
незважаючи на свій юний вік, павлусь показав себе гідним нащадком козаків-запорожців, вірних оборонців рідної землі.
рассказ «свечка» написан толстым на основании слышанного им повествования о действительном происшествии. рассказ этот толстой писал в мае или июне 1885 г. h. н. страхов, бывший в ясной поляне в середине июня, прочитал его тогда, как видно из его письма 18 июня к его большому приятелю н. я. данилевскому; [260] он пишет ему, что «два последние рассказа (т. е. «свечка» и «два старика») удивительны по своей художественности и чудесному смыслу»; потом, 28 июля, в письме к толстому, страхов говорит, что не paз вспоминал о «двух стариках» и о «свече» (так он называет рассказ); при этом он указывает одно слабое, по его мнению, место в последнем рассказе, «где добрый мужик объясняет, почему не следует убивать приказчика»; страхов не верно понял мысль толстого; он думает, что толстой хотел сказать, что так поступает мужик «для избежания угрызений совести»; между тем и в старшей рукописи «свечки» этого не видим: главная мысль толстого видна из того названия, которое первоначально он дал рассказу — «мне отмщение и аз », и еще более ясна из введенного потом эпиграфа к рассказу, взятого из евангелия от матфея v, 38— («не противься злому»).
ответ:
павло судак, або просто павлусь — пятнадцятирічний хлопець, головний герой повісті "за сестрою."павлусь - нащадок козацького роду судаків, і, коли на його долю випадає складне випробування, він веде себе достойно, як справжній казак. павлусь жив з дідусем, матір’ю та сестрою ганнусею у селі спасівка. однако ж одного дня все життя його пішло шкереберть. хлопчик втрачає рідних, а ганнусю татари забирають у полон.
павлусь вирушає в далеку, дуже небезпечну мандрівку до криму за сестрою. на шляху до криму він здолав чимало перешкод. при цьому павлусь не втратив гідності, гідно переніс усі випробування, іншим людям у скруті.
завдяки своєї сміливості, мужності та кмітливості хлопець врешті-решт досягнув своєї мети: знайшов свою сестру. девлет-ґірей відпускає хлопця з сестрою з неволі з охоронною грамотою, щоб їх дорогою пропустили татари. він визнає: «добре в тебе серце, хлопче! ».
незважаючи на свій юний вік, павлусь показав себе гідним нащадком козаків-запорожців, вірних оборонців рідної землі.
объяснение:
ответ:
объяснение:
рассказ «свечка» написан толстым на основании слышанного им повествования о действительном происшествии. рассказ этот толстой писал в мае или июне 1885 г. h. н. страхов, бывший в ясной поляне в середине июня, прочитал его тогда, как видно из его письма 18 июня к его большому приятелю н. я. данилевскому; [260] он пишет ему, что «два последние рассказа (т. е. «свечка» и «два старика») удивительны по своей художественности и чудесному смыслу»; потом, 28 июля, в письме к толстому, страхов говорит, что не paз вспоминал о «двух стариках» и о «свече» (так он называет рассказ); при этом он указывает одно слабое, по его мнению, место в последнем рассказе, «где добрый мужик объясняет, почему не следует убивать приказчика»; страхов не верно понял мысль толстого; он думает, что толстой хотел сказать, что так поступает мужик «для избежания угрызений совести»; между тем и в старшей рукописи «свечки» этого не видим: главная мысль толстого видна из того названия, которое первоначально он дал рассказу — «мне отмщение и аз », и еще более ясна из введенного потом эпиграфа к рассказу, взятого из евангелия от матфея v, 38— («не противься злому»).