Як йомен Локсі переміг змагання лучників? Що він довів своєю перемогою? У якому з творів, прочитаних вами раніше, є подібний епізод? Чим відрізняється описи змагань лучників у цьому творі та в романі Скотта?

ответ:Дивакуваті люди… А кого ми так називаємо? Тих, хто світ бачить по-своєму, проблеми – там, де для інших їх не існує, і зовсім байдужі до власного добробуту.

Алонсо Кіхано – такий чоловік, бо він зачитується лицарськими романами. Ці твори настільки захоплюють його, що він починає жити ними. І це, здавалося б, природно для людини, якій подобається певний жанр чи вид мистецтва… Але це природно доти, доки наш герой живе цими романами, а не живе у цих романах. Тут відбувається зав’язка твору: реальність відсувається для Дон Кіхота на другий план, і він починає жити у світі середньовічного лицарства, вважаючи себе, звісно, одним з його представників.

Головний герой вигадує собі красиве ім’я. Справжньому лицареві цього недостатньо. Необхідний ще зброєносець, яким стає знайомий Дон Кіхота Санчо Панса. Новоспечений лицар дає гучне ім’я навіть своєму коневі: Росінант. Не може лицар і без дами серця, якою стає жінка з сусіднього села з поетичним пишним ім’ям Дульсінея Тобоська (ясна річ, це ім’я також вигадав наш лицар сумного образу). Зброю Дон Кіхот лагодить собі з того, що «завалялось» у домі ще з часів його прадіда. От, здавалося б, і все! Образ славного лицаря вийшов на славу, пере за каламбур. Але ж ні, ще не час зупинятися і милуватися цією картиною: жоден славний лицар не обходився без подвигів, які покриють його ім’я вічною славою. Отже, Дон Кіхот вирушає творити подвиги, показувати свою лицарську мужність та звитягу…

Объяснение:

Востроглазые крестьянские ребятишки, герои стихотворения Николая Алексеевича Некрасова "Крестьянские дети", с любопытством рассматривали заснувшего в сарае утомленного охотника. Они никак не могли понять, кто перед ними.

У человека хорошее ружье, часы на толстой и дорогой золотой цепи - "редкая штука!", охотничья собака. Значит, он - человек богатый. Они даже слышали, что его барином называли. Но почему у него тогда борода? Ведь это у крестьян нет времени ежедневно ее брить, да и брадобреи их не обслуживают. "У бар бороды не бывает - усы".

Спор решил неоспоримый аргумент. Незнакомец ехал с болота вместе с крепостным, чего настоящий барин не позволил бы. И дети решили так: "Хотя незнакомец богат и мог бы не рыскать по болотам в поисках пропитанья, но он - не барин".

" ... всему подивились

И мой приговор изрекли:

- Такому-то гусю уж что за охота!

Лежал бы себе на печи!

И видно не барин: как ехал с болота,

Так рядом с Гаврилой ... "