- Чому саме 1789 р. став символічним вододілом між Просвітництвом та передромантизмом у літературах Західної Європи?
Бо саме у 1789 р. Байрон винайшов своє поняття як Байронізм.
- Хто такі єнські романтики та лейкісти? Що спільного було в їхній
естетичній теорії та художній практиці?
Єнські романтики — група діячів романтичного руху, які зібралися в 1796 році в університетському місті Єна. Лейкісти - співдружності поетів-романтиків 19-го ст. У творчості єнських романтиків і лейкістів є багато спільного. Почасти це пояснюється спільністю їхніх філософських та літературних інтересів. До речі, лейкісти були обізнані з новими течіями німецької філософії.
- У чому полягає призначення мистецтва за Колрiджем («Сказання про Старого Моряка»)? Чим таке розуміння мистецтва відрізняється від просвітницького?
Колрідж писав, що хоче зробити філософську систему Шеллінга доступною для англійців, - і досягнув своєї мети. Прочитавши «Сказання про Старого Моряка», його співвітчизники були глибоко вражені. Така реакція доводила, що автору поеми таки вдалося донести «філософську революцію» як не до свідомості, то принаймні до сердець читачів. А для романтика це найважливіше.
- Які реальні результати втілення просвітницьких ідей у соціально-
історичну практику викликали розчарування молодих інтелектуалів
кінця XVIII ст. й у такий іб сприяли народженню романтизму?
Культ серця від самого початку замінив у романтизмі просвітницький культ розуму. Людину XVII-XVІІІ ст., яка спочатку мислить, а вже потім існує, замінила нова романтична людина, що всім серцем віддається буттю, поринає у пристрасть, почуття, співчуття.
- Дайте визначення романтизму як художнього напряму. Які особли-
вості мають бути притаманні творчості митця, щоб його можна було
назвати романтиком?
Романтизм (у літературі та мистецтві кінця XVIІІ - першої половини ХІХ ст.) - художній напрям, представники якого зображували людину в розмаїтті її виявів; пошук - як норму життя (хоч би яким суперечливим, незавершеним він був); ідеал - як найвищу, хоча й абстрактну, цінність, утілення якої в реальність є найбажанішим і майже неможливим.
Выдающийся мыслитель Востока Абу Наср аль-Фараби родился (870) в городе Фараб, ныне называемом Отрар, расположенном в месте впадения реки Арысь в Сырдарью (что соответствует Отрарскому району Южно-Казахстанской области современного Казахстана). Он выходец из привилегированных слоев тюрков, о чем свидетельствует слово “тархан” в составе его полного имени: Абу-Насыр Мухаммад Ибн-Мухаммад Ибн-Тархан ибн-Узлаг аль-Фараби ат-Турки. В IX-X вв. город Отрар был крупным политическим, культурным и торговым центром и являлся узловым пунктом караванных дорог великого Шелкового Пути, который связывал средневековую Европу и Азию. Основу научных знаний Абу Наср получил в Отраре, где он жил до 20-ти лет, где он имел возможность ознакомиться с философскими и научными произведениями богатейшей по тем временам библиотеки, второй в мире по числу книг и рукописей (после знаменитого Александрийского книгохранилища). Затем он учился и работал в Бухаре, Самарканде, многие годы он прожил в Багдаде, являющемся культурным и политическим центром Арабского Халифата. Последние годы своей жизни он провел в Каире, Алеппо и Дамаске и пользовался большим уважением. В декабре 950 г. в возрасте 80 лет аль-Фараби скончался в Дамаске.
Аль-Фараби имел возможность очень рано познакомится в подлинниках с произведениями Аристотеля, Платона и других древнегреческих философов, став одним из основоположников восточного перипатетизма, в связи с чем, он получил прозвание “Второй Учитель” после Аристотеля. Он оставил после себя богатое научное наследие – около 200 трактатов, которые охватывают самые различные отрасли знаний. Фараби прокомментировал “Категорию”, “Герменевтику”, “Топику”, “Категории”, “Аналитику” (1-ю и 2-ю), “Софистику”, “Риторику”, “Логику” и “Поэтику” Аристотеля, а также “Введение в философию” Порфирия и других древнегреческих мыслителей. Из оригинальных работ Фараби наиболее известны трактат “Жемчужины премудрости”, “Трактат о взглядах жителей добродетельного города”, “Философские трактаты” и “Большая книга о музыке”, которая принесла ему известность в Средневековой Европе.
Переводы трудов аль-Фараби на латынь и иврит в средневековой Европе осуществлялись с очень давнего времени (XII-XIII вв.), а в 1930-1932 гг. в Париже был опубликован перевод на французский язык первой части одной “Большой книги о музыке”, осуществленный французским ученым Эрланже.
Имя аль-Фараби прочно вошло в историю мировой науки и культуры. Его труды, оказав большое влияние на европейское Возрождение, стали связующим мостом для сближения культур и философий Запада и Востока.
- Чому саме 1789 р. став символічним вододілом між Просвітництвом та передромантизмом у літературах Західної Європи?
Бо саме у 1789 р. Байрон винайшов своє поняття як Байронізм.
- Хто такі єнські романтики та лейкісти? Що спільного було в їхній
естетичній теорії та художній практиці?
Єнські романтики — група діячів романтичного руху, які зібралися в 1796 році в університетському місті Єна. Лейкісти - співдружності поетів-романтиків 19-го ст. У творчості єнських романтиків і лейкістів є багато спільного. Почасти це пояснюється спільністю їхніх філософських та літературних інтересів. До речі, лейкісти були обізнані з новими течіями німецької філософії.
- У чому полягає призначення мистецтва за Колрiджем («Сказання про Старого Моряка»)? Чим таке розуміння мистецтва відрізняється від просвітницького?
Колрідж писав, що хоче зробити філософську систему Шеллінга доступною для англійців, - і досягнув своєї мети. Прочитавши «Сказання про Старого Моряка», його співвітчизники були глибоко вражені. Така реакція доводила, що автору поеми таки вдалося донести «філософську революцію» як не до свідомості, то принаймні до сердець читачів. А для романтика це найважливіше.
- Які реальні результати втілення просвітницьких ідей у соціально-
історичну практику викликали розчарування молодих інтелектуалів
кінця XVIII ст. й у такий іб сприяли народженню романтизму?
Культ серця від самого початку замінив у романтизмі просвітницький культ розуму. Людину XVII-XVІІІ ст., яка спочатку мислить, а вже потім існує, замінила нова романтична людина, що всім серцем віддається буттю, поринає у пристрасть, почуття, співчуття.
- Дайте визначення романтизму як художнього напряму. Які особли-
вості мають бути притаманні творчості митця, щоб його можна було
назвати романтиком?
Романтизм (у літературі та мистецтві кінця XVIІІ - першої половини ХІХ ст.) - художній напрям, представники якого зображували людину в розмаїтті її виявів; пошук - як норму життя (хоч би яким суперечливим, незавершеним він був); ідеал - як найвищу, хоча й абстрактну, цінність, утілення якої в реальність є найбажанішим і майже неможливим.
Выдающийся мыслитель Востока Абу Наср аль-Фараби родился (870) в городе Фараб, ныне называемом Отрар, расположенном в месте впадения реки Арысь в Сырдарью (что соответствует Отрарскому району Южно-Казахстанской области современного Казахстана). Он выходец из привилегированных слоев тюрков, о чем свидетельствует слово “тархан” в составе его полного имени: Абу-Насыр Мухаммад Ибн-Мухаммад Ибн-Тархан ибн-Узлаг аль-Фараби ат-Турки. В IX-X вв. город Отрар был крупным политическим, культурным и торговым центром и являлся узловым пунктом караванных дорог великого Шелкового Пути, который связывал средневековую Европу и Азию. Основу научных знаний Абу Наср получил в Отраре, где он жил до 20-ти лет, где он имел возможность ознакомиться с философскими и научными произведениями богатейшей по тем временам библиотеки, второй в мире по числу книг и рукописей (после знаменитого Александрийского книгохранилища). Затем он учился и работал в Бухаре, Самарканде, многие годы он прожил в Багдаде, являющемся культурным и политическим центром Арабского Халифата. Последние годы своей жизни он провел в Каире, Алеппо и Дамаске и пользовался большим уважением. В декабре 950 г. в возрасте 80 лет аль-Фараби скончался в Дамаске.
Аль-Фараби имел возможность очень рано познакомится в подлинниках с произведениями Аристотеля, Платона и других древнегреческих философов, став одним из основоположников восточного перипатетизма, в связи с чем, он получил прозвание “Второй Учитель” после Аристотеля. Он оставил после себя богатое научное наследие – около 200 трактатов, которые охватывают самые различные отрасли знаний. Фараби прокомментировал “Категорию”, “Герменевтику”, “Топику”, “Категории”, “Аналитику” (1-ю и 2-ю), “Софистику”, “Риторику”, “Логику” и “Поэтику” Аристотеля, а также “Введение в философию” Порфирия и других древнегреческих мыслителей. Из оригинальных работ Фараби наиболее известны трактат “Жемчужины премудрости”, “Трактат о взглядах жителей добродетельного города”, “Философские трактаты” и “Большая книга о музыке”, которая принесла ему известность в Средневековой Европе.
Переводы трудов аль-Фараби на латынь и иврит в средневековой Европе осуществлялись с очень давнего времени (XII-XIII вв.), а в 1930-1932 гг. в Париже был опубликован перевод на французский язык первой части одной “Большой книги о музыке”, осуществленный французским ученым Эрланже.
Имя аль-Фараби прочно вошло в историю мировой науки и культуры. Его труды, оказав большое влияние на европейское Возрождение, стали связующим мостом для сближения культур и философий Запада и Востока.