Друга Божа Заповідь закликає нас: "Не сотвори собі ідола, і ніякого зображення того, що на небі вгорі, і що на землі долу, і що у воді нижче землі; не поклоняйся їм і не служи їм".
Десята заповідь: Не жадай дому ближнього свого; не бажай жони ближнього свого, ані раба його, ані невільниці його, ані вола його, ані осла його, ані всього, що ближнього твого. В сучасному розумінні вона закликає нас не заздрити
Девята заповідь: Не свідчи неправдиво на свого ближнього
Восьма заповідь: Не кради
Сьома Заповідь: Не чини перелюбу Вона стоїть на сторожі моральної чистоти і невинності, чистоти нашого серця і вірності у подружньому житті. Сам Господь Бог поблагословив перше подружжя — наших прародичів Адама і Єву у раю. Отож, подружжя — то Божа установа, в основу якої покладено єдність любові і нерозривність подружньої присяги. Перелюб — тяжкий гріх. Ісус Христос каже: "...кожний, хто дивиться на жінку ближнього свого з пожаданням, той вже вчинив перелюб у своєму серці". Перелюб веде до розлучень, що є великим нещастям для подружжя, а особливо для дітей. Православна церква не часто дозволяє розлучення і повторний шлюб, тільки коли причиною розлучення є перелюб, алкоголізм, наркоманія, СНІД чи відбування покарання в тюрмі чи в разі смерті одного із подружжя. Отже, дуже важливо тримати наш розум і серце чистими, вільними від непристойних думок і бажань, бо навіть саме внутрішнє бажання згрішити є гріхом. В час таких спокус треба звертатися до Бога з молитвою, щоб допоміг розвіяти замішання в нашій душі?”
Шоста заповідь: Не вбивай
П ’ ята заповідь: Шануй свого батька та матір свою, щоб довгі були твої дні на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі!
Четверта заповідь говорить: Пам'ятай день суботній, щоб святити його! Шість день працюй і роби всю справу свою. А день сьомий - субота для Господа, Бога твого. Для євреїв сьомим днем вважалася субота, а для християн – неділя.
Третя Божа Заповідь повчає нас: “Не називай намарно ім'я Господа. Бога твого”.
Одним из основных персонажей произведения является Дуня Вырина, дочь станционного смотрителя.
Писатель представляет Дуню в образе голубоглазой красивой девушки с русыми волосами, миловидным лицом и симпатичными щечками, поражающими известных ценителей женских прелестей.
Помимо привлекательной внешности Дуня отличается хозяйственностью, трудолюбием, чистоплотностью, ведя нехитрое домашнее хозяйство вместе с пожилым отцом и успевая нашить себе нехитрых нарядов.
Самсон Вырин, станционный смотритель, души не чает в своей дочери, считая, что Дуня отличается проворством, разумностью, покладистостью, рукоделием.
Посетители станции, бывая в гостях у Выриных, подмечают симпатичную проворную девушку, которая не стесняется общаться с людьми, не робея ведя беседы, а порой и проявляя женское кокетство, заводя недолгие интрижки с привлекательными представителями мужского пола. Для старого отца Дуня до сих пор остается любимой малышкой, Самсон не замечает легкомысленного поведения дочери и в душе идеализирует девушку.
В один из дней Дуня тайком уезжает в столицу вместе с бравы гусаром Минским, желая постичь все прелести богатой и непринужденной жизни. Однако в ее душе зарождается чувство вины перед брошенным ею отцом, с которым она даже не удосужилась проститься по-человечески, и весь путь до Петербурга девушка проводит в слезах. Самсон не осуждает Дуню. Поскольку понимает, что когда-нибудь должно было произойти его расставание с дочерью, но тяжело переживает отсутствие новостей о любимом ребенке.
В столице любовник берет Дуню на содержание, сняв для нее шикарную квартиру с прислугой, одев в наряды последних модных коллекций и украсив девушку драгоценностями. Но богатство и роскошь не приносят счастья и покоя Дуне, ее сердце болит о несчастном, старом отце, оставленном ею в богом забытой почтовой станции.
Спустя время, измучившись от мук совести Дуня едет в родные места попросить прощения у любимого отца, но судьба не расположена к девушке. К приезду Дуни старый смотритель уже умирает и девушке не удается покаяться в своем грехопадении перед родителем.
Описывая события, произошедшие на глухой станции в маленьком семействе станционного смотрителя, писатель размышляет о превратностях человеческой судьбы, которая заставляет детей забывать свой долг перед родителями, беззаветно и бескорыстно любящих своих детей.
Объяснение:
Друга Божа Заповідь закликає нас: "Не сотвори собі ідола, і ніякого зображення того, що на небі вгорі, і що на землі долу, і що у воді нижче землі; не поклоняйся їм і не служи їм".
Десята заповідь: Не жадай дому ближнього свого; не бажай жони ближнього свого, ані раба його, ані невільниці його, ані вола його, ані осла його, ані всього, що ближнього твого. В сучасному розумінні вона закликає нас не заздрити
Девята заповідь: Не свідчи неправдиво на свого ближнього
Восьма заповідь: Не кради
Сьома Заповідь: Не чини перелюбу Вона стоїть на сторожі моральної чистоти і невинності, чистоти нашого серця і вірності у подружньому житті. Сам Господь Бог поблагословив перше подружжя — наших прародичів Адама і Єву у раю. Отож, подружжя — то Божа установа, в основу якої покладено єдність любові і нерозривність подружньої присяги. Перелюб — тяжкий гріх. Ісус Христос каже: "...кожний, хто дивиться на жінку ближнього свого з пожаданням, той вже вчинив перелюб у своєму серці". Перелюб веде до розлучень, що є великим нещастям для подружжя, а особливо для дітей. Православна церква не часто дозволяє розлучення і повторний шлюб, тільки коли причиною розлучення є перелюб, алкоголізм, наркоманія, СНІД чи відбування покарання в тюрмі чи в разі смерті одного із подружжя. Отже, дуже важливо тримати наш розум і серце чистими, вільними від непристойних думок і бажань, бо навіть саме внутрішнє бажання згрішити є гріхом. В час таких спокус треба звертатися до Бога з молитвою, щоб допоміг розвіяти замішання в нашій душі?”
Шоста заповідь: Не вбивай
П ’ ята заповідь: Шануй свого батька та матір свою, щоб довгі були твої дні на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі!
Четверта заповідь говорить: Пам'ятай день суботній, щоб святити його! Шість день працюй і роби всю справу свою. А день сьомий - субота для Господа, Бога твого. Для євреїв сьомим днем вважалася субота, а для християн – неділя.
Третя Божа Заповідь повчає нас: “Не називай намарно ім'я Господа. Бога твого”.
Одним из основных персонажей произведения является Дуня Вырина, дочь станционного смотрителя.
Писатель представляет Дуню в образе голубоглазой красивой девушки с русыми волосами, миловидным лицом и симпатичными щечками, поражающими известных ценителей женских прелестей.
Помимо привлекательной внешности Дуня отличается хозяйственностью, трудолюбием, чистоплотностью, ведя нехитрое домашнее хозяйство вместе с пожилым отцом и успевая нашить себе нехитрых нарядов.
Самсон Вырин, станционный смотритель, души не чает в своей дочери, считая, что Дуня отличается проворством, разумностью, покладистостью, рукоделием.
Посетители станции, бывая в гостях у Выриных, подмечают симпатичную проворную девушку, которая не стесняется общаться с людьми, не робея ведя беседы, а порой и проявляя женское кокетство, заводя недолгие интрижки с привлекательными представителями мужского пола. Для старого отца Дуня до сих пор остается любимой малышкой, Самсон не замечает легкомысленного поведения дочери и в душе идеализирует девушку.
В один из дней Дуня тайком уезжает в столицу вместе с бравы гусаром Минским, желая постичь все прелести богатой и непринужденной жизни. Однако в ее душе зарождается чувство вины перед брошенным ею отцом, с которым она даже не удосужилась проститься по-человечески, и весь путь до Петербурга девушка проводит в слезах. Самсон не осуждает Дуню. Поскольку понимает, что когда-нибудь должно было произойти его расставание с дочерью, но тяжело переживает отсутствие новостей о любимом ребенке.
В столице любовник берет Дуню на содержание, сняв для нее шикарную квартиру с прислугой, одев в наряды последних модных коллекций и украсив девушку драгоценностями. Но богатство и роскошь не приносят счастья и покоя Дуне, ее сердце болит о несчастном, старом отце, оставленном ею в богом забытой почтовой станции.
Спустя время, измучившись от мук совести Дуня едет в родные места попросить прощения у любимого отца, но судьба не расположена к девушке. К приезду Дуни старый смотритель уже умирает и девушке не удается покаяться в своем грехопадении перед родителем.
Описывая события, произошедшие на глухой станции в маленьком семействе станционного смотрителя, писатель размышляет о превратностях человеческой судьбы, которая заставляет детей забывать свой долг перед родителями, беззаветно и бескорыстно любящих своих детей.
Объяснение:
не ну а шо я тут не причем:)