Яким було ставлення до світу, існуючих порядків митців бароко:*
світ неправильний і незрозумілий, людині не дано його осягнути чи виправити на краще слід змиритися, скоритися обставинам;
недосконалий світ можливо змінити на краще за до розуму й краси;
вважали, що світ розумно, гармонійно влаштований
В основі мистецтва бароко лежить погляд на людину як: *
вінець природи, високе створіння, прекрасний ідеал
земну істоту з достоїнствами і вадами, яка прагне стати досконалішою
безсилу перед божественними і природними силами, внутрішньо суперечливу істоту.
Найвиразніших форм, найгострішого втілення філософських і художніх принципів література бароко набула у: *
Німеччині.
Франції,
Іспанії
Італії
Основний художній конфлікт в драматургії бароко: *
внутрішня боротьба божественного і сатанинського в людині;
зіткнення ідеальних уявлень і жорстокої, ницої дійсності;
боротьба пристрасті й обов'язку в душі людини;
конфлікт різних поколінь
конфлікт людини і суспільства.
Ліричний герой 19-го сонета Дж. Донна «Щоб мучить мене...» є втіленням: *
протиріч;
злої, наче Ґорґона, людини;
закоханого;
людини, що почувається, як у раю.
Прочитайте рядки із 19-го сонета Дж. Донна «Щоб мучить мене...»: Найпоширеніший художній засіб наведеного уривку — це: *

порівняння
антитеза
епітети
гіпербола
Головний герой класицистичної комедії – це переважно: *
мужня людина, яка підкоряє особисте суспільному, державному обов'язку
ідеалізований образ, поєднання розуму з духовною і тілесною красою
суперечлива істота, чия душа є ареною боротьби добра і зла.
Проблемою комедії Мольера «Міщанин-шляхтич» не є: *
вірність патріотичному обов’язкові;
прагнення посісти вище становище у суспільстві;
одруження за розрахунком;
мистецтво і гроші (на прикладі вчителів).
Ідеєю комедії Мольєра «Міщанин-шляхтич» є: *
засудження байдужості до громадянського обов’язку;
висміювання надмірного захоплення модою;
викриття лицемірної моралі аристократії та марнославства буржуазії;
осуд користолюбства, прагнення до збагачення у будь-який б.
Яка роль «турецьких церемоній» у комедії «Міщанин- шляхтич»? *
Розважальна.
Журден влаштовує домашній театр.
Це засіб до закоханим.
Зустріч сина турецького султана.
Вариант 5
Герої комедії Мольера «Міщанин-шляхтич» зазвичай є носія¬ми однієї пристрасті. У Доранта — це: *
аристократизм
шахрайство
марнославство
скнарість
Герої комедії Мольера «Міщанин-шляхтич» зазвичай є носія¬ми однієї пристрасті. У Клеонта — це: *
зарозумілість
марнотратство
чесність
легковірність
Главный смысл поэмы заключен в победе добра: злые деспотические силы, мешающие счастью и любви, терпят поражение. Светлое начало жизни побеждает темное и мрачное.
Главный герой поэмы, Руслан, великодушен, храбр, чувствителен, решим, верен любви своей, чести и добродетели, но вспыльчив и нетерпелив. Он напоминает Ахиллеса. Руслан похож на русского богатыря: добрый, верный в любви, смелый и отважный. Всюду, где это возможно, он борется со злом. Поэтому он мой любимый герой.
легран вильям — человек, нашедший клад своей изобретательности и вере в обоснованность преданий, которые другим казались только легендой. л. происходит из старинной гугенотской семьи; неудачи лишили его богатств и довели до нищеты. как отзывается о л. его друг-рассказчик, «он отлично образован и наделен недюжинными способностями, но вместе с тем заражен мизантропией и страдает от болезненного состояния ума, впадая попеременно то в восторженность, то в угрюмость». на почти безлюдном сэлливановом острове, где л. ищет уединения, он обнаруживает странного жука и пергамент, при которых узнает местонахождение клада капитана кидда, героя народных , воспевающих этого отважного пирата, жившего за два столетия до описываемых событий. клад л. вернуть некогда утраченное богатство. рассказчику, старому слуге-негру юпитеру, и читателям действия л. становятся понятными только в финале, а до тех пор он кажется больным или сумасшедшим, тогда как на поверку л. напоминает дюпена, обладая столь же твердой рассудительностью. по считал, что всему непонятному и таинственному есть логическое объяснение: л. «не давал своим мыслям сбиться с пути, логика же допускала только одно решение»