Причина неприятия в том, по мнению Дмитрия, что Чудик — «никакой не ответственный, не руководитель. Знаю я ее, дуру. Помешалась на своих ответственных. А сама-то кто! Буфетчица в управлении, шишка на ровном месте. Насмотрится там и начинает... Она и меня-то тоже ненавидит — что я не ответственный, из деревни». Эти слова проясняют причину конфликта между братьями и Софьей Ивановной: с ее точки зрения, мерилом жизненного успеха становится руководящая должность в управлении, названия которого не может вспомнить Дмитрий. Это и толкает братьев, вытесненных Софьей Ивановной на улицу, на попытку выявить истоки обозначившегося противостояния и сопоставить деревенский и городской образы жизни.
О. Генрі займає в американській літературі виняткове місце як майстер жанру оповідання (англ. short-story). Перед смертю О. Генрі висловив намір перейти до складнішого жанру — до роману: «Все, що я писав досі, це пустощі, проби пера, в порівнянні з тим, що я напишу через рік».
У творчості, проте, ці настрої нічим не виявилися — і О. Генрі залишився органічним художником «малого» жанру, розповіді. Не випадково, звичайно, що в цей період письменник вперше почав цікавитися соціальними проблемами і виявив своє негативне ставлення до тогочасного суспільства
Причина неприятия в том, по мнению Дмитрия, что Чудик — «никакой не ответственный, не руководитель. Знаю я ее, дуру. Помешалась на своих ответственных. А сама-то кто! Буфетчица в управлении, шишка на ровном месте. Насмотрится там и начинает... Она и меня-то тоже ненавидит — что я не ответственный, из деревни». Эти слова проясняют причину конфликта между братьями и Софьей Ивановной: с ее точки зрения, мерилом жизненного успеха становится руководящая должность в управлении, названия которого не может вспомнить Дмитрий. Это и толкает братьев, вытесненных Софьей Ивановной на улицу, на попытку выявить истоки обозначившегося противостояния и сопоставить деревенский и городской образы жизни.
О. Генрі займає в американській літературі виняткове місце як майстер жанру оповідання (англ. short-story). Перед смертю О. Генрі висловив намір перейти до складнішого жанру — до роману: «Все, що я писав досі, це пустощі, проби пера, в порівнянні з тим, що я напишу через рік».
У творчості, проте, ці настрої нічим не виявилися — і О. Генрі залишився органічним художником «малого» жанру, розповіді. Не випадково, звичайно, що в цей період письменник вперше почав цікавитися соціальними проблемами і виявив своє негативне ставлення до тогочасного суспільства
Думаю так)) не точно‼️