Якось пробігав собака повз ятки з м'ясом. різник саме пішов до криниці напитися води. собака, побачивши, що різника нема, скочив до ятки, вхопив м'ясо, шаснув на вулицю й невдовзі був за селом. «перейду річку,- думає,- сяду на леваді та й попоїм. там ніхто не заважатиме». мчав стрімголов, аж поки дістався річки. а побачивши, що ніхто за ним не женеться, стишив біг. незабаром уже брався кладкою на той берег. на середині кладки глянув у воду - і враз зупинився. [200] річка була тиха та спокійна, у воді відбивалося все, як у дзеркалі. і собака побачив там пса, багато більшого за нього, із здоровенним шматком м'яса в зубах. «о,- подумав собака,- то, напевне, теляче стегно, бо воно вдвічі більше за те, що в мене! коли б я його мав - половину з'їв би, а решту закопав у землю на запас. а цього шматка, що я поцупив, ледве на сьогодні стане. жаль! » і вже собака рушив був далі, але знов спинився. «а що, як пірнути та й забрати? хай навіть той пес більший за мене, але ж я заскочу його зненацька; він перелякається і відпустить м'ясо. я схоплю і втечу». не гаючи часу, кинув собака своє м'ясо у воду, а сам шубовснув якраз туди, де був собака з багатою поживою. борсався, борсався, пірнав, пірнав - але ні собаки, ні м'яса нема й сліду. розчарований, поплив собака до берега. - утік од мене,- бурмотів він.- побачив, що я стрибнув у воду, то й дременув. щастить же йому! [201] - про кого мову ведеш, собако? - спитала сорока, що сиділа неподалік на дереві. - та про того пса з телячим стегном у зубах. чи ти не помітила, куди він побіг? сорока зайшлася сміхом. - а, здоров би ти був, який же ти недотепа! - чом це я недотепа? - бо там не було ніякого пса з телячим стегном. то ти сам одбивався у воді, мов у дзеркалі. - та невже? - отож-то й є. ти бачив себе самого в річці. - а ти не брешеш? - не віриш - подивися ще раз. собака нахилився з берега й знову побачив у воді пса. - ну, а тепер гавкни: побачиш, що й той то второпав нарешті? це твоє відображення. собака послухався сороки; невдовзі він прибіг назад, підібгавши хвоста. - правда твоя, сороко,- каже.- марно втратив я м'ясо! - журись не журись,- відповіла скрекотуха,- а коли зазіхнеш на чуже, то втратиш і своє. так тобі й треба. знайди з твору слова у яких висловлено мораль
