Яку функцію не виконує мистецтво у житті? А прищеплює естетичний смак Б має ВІховне значення В звужує кругозір читача Г підказує модель поведінки, тобто навчає жити
Как хороша и прекрасна природа нашей огромной страны! Она богата лесами, озёрами, реками, горами, полями, степями, полезными ископаемыми.
В наших лесах обитают разные звери. Можно встретить: зайцев, лосей, белок, волков, кабанов, косуль, лосей.
Русская зима отличается своими трескучими морозами, пушистыми снегами.
Зимой можно кататься на санках с горы, на лыжах, на коньках, лепить разные снежные фигуры из снега.
Весной природа просыпается. Ах! Как она благоухает цветущими деревьями: черёмухой, яблоней. Сиренью, вишней.
А летом природа радуется пением птиц, жужжанием насекомых. Поляны, как яркие коврики, пестреют цветами. Лес наполнен ароматами ягод.
Осенью природа играет разными красками. Деревья сменяют свой наряд . Ветер подует и листовки летят по воздуху как бабочки. Птицы, перекликаясь, выстроившись клином, улетают в тёплые края.
Олександр Сергійович Пушкін – великий поет, письменник, а також, просто дуже творча людина. Саме він і заслуговує того, щоб його поважати, розуміти з усією ясністю, так як в його творах присутня щирість і іноді простота, якої іноді не вистачає в реальному житті. Одне лицемірство, і заздрість.
Твір «Я пам’ятник собі воздвиг нерукотворний…» дуже вже незвично хоча б за своїм змістом і змістом. Це твір – велика за розміром, і воно рифмовано через кожну рядок, що дуже зручно. Сенс цього твору дуже високий, і його потрібно розуміти з усією своєю ясністю, так як Пушкін в цьому вірші пише про себе, пише про те, що не всі його розуміють, а багато хто – і засуджують. Пушкін в цьому творі намагається донести до простого люду, так і до вищих чинів, що поети – теж люди, що вони грають роль в житті суспільства – дуже велику, і що не завжди їм бувають так легко, як може здатися. Пушкін зробив це вірш, що складається всього з п’яти строф – одою, а також, чимось на кшталт гімну, який має повести за собою народи, показати, що поети – люди, щось світле як маяк, який закликає до справедливості, доброти, а головне – свободи, чому дуже підвладний російський дух.
Вірш під назвою «Я пам’ятник собі воздвиг нерукотворний…» закликає до відповідальності за свої слова і вчинки, особливо тих, хто стоїть вище простих селян і просто людей. Воно також доводить, що поети не зобов’язані тільки пестити слух людей приємною мовою і компліментами. Поети також повинні, просто зобов’язані наставляти людей на шлях істинний, показуючи в своїх творах – що правильно, і як вийти на світ чистий і праведний. Саме тому Пушкін проголошує, що йде не тільки лирою приємною пестити слух народу, але і відновлювати справедливість.
Как хороша и прекрасна природа нашей огромной страны! Она богата лесами, озёрами, реками, горами, полями, степями, полезными ископаемыми.
В наших лесах обитают разные звери. Можно встретить: зайцев, лосей, белок, волков, кабанов, косуль, лосей.
Русская зима отличается своими трескучими морозами, пушистыми снегами.
Зимой можно кататься на санках с горы, на лыжах, на коньках, лепить разные снежные фигуры из снега.
Весной природа просыпается. Ах! Как она благоухает цветущими деревьями: черёмухой, яблоней. Сиренью, вишней.
А летом природа радуется пением птиц, жужжанием насекомых. Поляны, как яркие коврики, пестреют цветами. Лес наполнен ароматами ягод.
Осенью природа играет разными красками. Деревья сменяют свой наряд . Ветер подует и листовки летят по воздуху как бабочки. Птицы, перекликаясь, выстроившись клином, улетают в тёплые края.
Олександр Сергійович Пушкін – великий поет, письменник, а також, просто дуже творча людина. Саме він і заслуговує того, щоб його поважати, розуміти з усією ясністю, так як в його творах присутня щирість і іноді простота, якої іноді не вистачає в реальному житті. Одне лицемірство, і заздрість.
Твір «Я пам’ятник собі воздвиг нерукотворний…» дуже вже незвично хоча б за своїм змістом і змістом. Це твір – велика за розміром, і воно рифмовано через кожну рядок, що дуже зручно. Сенс цього твору дуже високий, і його потрібно розуміти з усією своєю ясністю, так як Пушкін в цьому вірші пише про себе, пише про те, що не всі його розуміють, а багато хто – і засуджують. Пушкін в цьому творі намагається донести до простого люду, так і до вищих чинів, що поети – теж люди, що вони грають роль в житті суспільства – дуже велику, і що не завжди їм бувають так легко, як може здатися. Пушкін зробив це вірш, що складається всього з п’яти строф – одою, а також, чимось на кшталт гімну, який має повести за собою народи, показати, що поети – люди, щось світле як маяк, який закликає до справедливості, доброти, а головне – свободи, чому дуже підвладний російський дух.
Вірш під назвою «Я пам’ятник собі воздвиг нерукотворний…» закликає до відповідальності за свої слова і вчинки, особливо тих, хто стоїть вище простих селян і просто людей. Воно також доводить, що поети не зобов’язані тільки пестити слух людей приємною мовою і компліментами. Поети також повинні, просто зобов’язані наставляти людей на шлях істинний, показуючи в своїх творах – що правильно, і як вийти на світ чистий і праведний. Саме тому Пушкін проголошує, що йде не тільки лирою приємною пестити слух народу, але і відновлювати справедливість.
Объяснение: