451° за Фаренгейтом (англ. Fahrenheit 451) — роман-антиутопія американського письменника Рея Бредбері в жанрі наукової фантастики, вперше опублікований у 1953 році. Роман часто розглядається, як один з найкращих його творів.[1] Роман описує майбутнє американське суспільство, в якому книги заборонені, і будь які знайдені книжки спалюються «пожежниками».[2] Підзаголовок назви книги пояснює заголовок: "Фаренгейт 451 — температура, при якій загоряється і горить папір..." Головний персонаж, Ґай Монтеґ — пожежник, який розчаровується своєю роллю у цензурі літератури та знищенні знань, врешті-решт, кидає свою роботу і ставить за мету збереження літературних та культурних творів.Роман став предметом численних інтерпретацій, багато з яких акцентують увагу на історичній ролі спалювання книжок у придушенні інакомислячих та "небажаних" ідей. У радіоінтерв'ю[3] 1956 року Бредбері сказав, що написав книгу через власну стурбованість (в епоху Маккартизму) з приводу загрози спалювання книжок у США. Пізніше, він описував книгу як коментар до того, як ЗМІ знижують інтерес до читання літератури.[4]
У 1954, роман отримав премію Американська академія мистецтв та літератури та Золоту медаль Каліфорнійського клубу співдружності.[5][5][6] Пізніше, у 1984 році, книга отримала премію «Прометей» та одну з лише семи будь коли присвоєних премій «Г'юго» за найкращий роман.[7]
Книга була присвячена автором «Донові Конгдону із вдячністю».
Объяснение:
451° за Фаренгейтом (англ. Fahrenheit 451) — роман-антиутопія американського письменника Рея Бредбері в жанрі наукової фантастики, вперше опублікований у 1953 році. Роман часто розглядається, як один з найкращих його творів.[1] Роман описує майбутнє американське суспільство, в якому книги заборонені, і будь які знайдені книжки спалюються «пожежниками».[2] Підзаголовок назви книги пояснює заголовок: "Фаренгейт 451 — температура, при якій загоряється і горить папір..." Головний персонаж, Ґай Монтеґ — пожежник, який розчаровується своєю роллю у цензурі літератури та знищенні знань, врешті-решт, кидає свою роботу і ставить за мету збереження літературних та культурних творів.Роман став предметом численних інтерпретацій, багато з яких акцентують увагу на історичній ролі спалювання книжок у придушенні інакомислячих та "небажаних" ідей. У радіоінтерв'ю[3] 1956 року Бредбері сказав, що написав книгу через власну стурбованість (в епоху Маккартизму) з приводу загрози спалювання книжок у США. Пізніше, він описував книгу як коментар до того, як ЗМІ знижують інтерес до читання літератури.[4]
У 1954, роман отримав премію Американська академія мистецтв та літератури та Золоту медаль Каліфорнійського клубу співдружності.[5][5][6] Пізніше, у 1984 році, книга отримала премію «Прометей» та одну з лише семи будь коли присвоєних премій «Г'юго» за найкращий роман.[7]
Книга була присвячена автором «Донові Конгдону із вдячністю».