Дра́ма (греч. Δρα´μα) — один из родов литературы (наряду с лирикой, эпосом, а также лироэпикой) . Отличается от других родов литературы передачи сюжета — не посредством повествования или монолога, а через диалоги персонажей. К драме так или иначе относится любое литературное произведение, построенное в диалогической форме, в том числе комедия, трагедия, драма (как жанр) , фарс, водевиль и т. д.
Жанр (от фр. genre — род) — совокупность формальных и содержательных особенностей произведения. Жанры сформированы наборами условий; многие произведения используют несколько жанров посредством заимствования и объединения этих условий. Возможные определения понятия иногда ограничены искусством и культурой, особенно литературой, но длинная история использования данного понятия наблюдается также и в риторике. В исследованиях жанра понятие не сравнивается с исходным значением. Скорее, все существующие произведения отражают определённые условия, участвуя при этом в создании определения понятия жанра.
Лирика (от греч. lýга — музыкальный инструмент, под аккомпанемент которого исполнялись стихи, песни и т. д.) , один из трёх родов художеств. литературы (наряду с эпосом и драмой) , в пределах которого мироотношение автора (или персонажа) раскрывается как непосредственное выражение, излияние его чувств, мыслей, впечатлений, настроений, желаний и пр. В лирическом образе через крупицу живого чувства (мысли, переживания) поэта выражает себя всё извечное бытие, глубинные социально-политические и духовно-исторические конфликты, напряжённые философские и гражданские искания. Это, в частности, находит отражение и в тематическом выделении таких видов Л. , как философская ("Бог" Г. Р. Державина, "Невыразимое" В. А. Жуковского, "Дар напрасный, дар случайный" А. С. Пушкина, "Истина" Е. А. Баратынского, "Фонтан" Ф. И. Тютчева) , гражданская ("К Чаадаеву" Пушкина, "Прощай, немытая Россия" М. Ю. Лермонтова, "Завещание" Т. Г. Шевченко, "Размышление у парадного подъезда" Н. А. Некрасова, "Читатели газет" М. Цветаевой, "Полночь в Москве" О. Мандельштама, "Россия" А. А. Блока, "Стихи о советском паспорте" В. В. Маяковского, "Дробится рваный цоколь монумента" А. Т. Твардовского) , любовная, пейзажная и др.
Дочка станційного доглядача, вдівця Самсона Виріна, Дуня - жвава дівчина надзвичайної краси. Проїжджав поштову станцію багатий гусар Мінський захоплюється нею. Прикинувшись хворим, гусар на кілька днів залишається на станції, щоб ближче познайомитися з Дуней і заслужити прихильність батька. Їдучи, він пропонує підвезти Дуню до церкви на околиці села, куди та збиралася до обідні. Батько, вважаючи Мінського порядною людиною, вмовляє дочка підкоритися. Незабаром батьком опановує занепокоєння і він йде до церкви, але не знаходить там Дуню, а пізніше дізнається, що гусар «по її волі» відвіз її далеко в Санкт-Петербург. Невтішний батько знаходить там Мінського і просить повернути дочку, яка стала утриманкою гусара. Мінський проганяє Виріна, заявивши, що Дуня буде щаслива з ним і відвикла від колишнього стану. Доглядач дізнається, де живе Дуня, і пробирається до неї. Дуня, побачивши батька, падає без почуттів, а опинився у неї Мінський знову викидає старого на вулицю. Вирін повертається на свою станцію, від горя спивається і вмирає. Через деякий час на його могилу приїжджає багато одягнена пані з трьома маленькими дітьми і довго лежить на кладовищенському пагорбі.
Жанр (от фр. genre — род) — совокупность формальных и содержательных особенностей произведения. Жанры сформированы наборами условий; многие произведения используют несколько жанров посредством заимствования и объединения этих условий. Возможные определения понятия иногда ограничены искусством и культурой, особенно литературой, но длинная история использования данного понятия наблюдается также и в риторике. В исследованиях жанра понятие не сравнивается с исходным значением. Скорее, все существующие произведения отражают определённые условия, участвуя при этом в создании определения понятия жанра.
Лирика (от греч. lýга — музыкальный инструмент, под аккомпанемент которого исполнялись стихи, песни и т. д.) , один из трёх родов художеств. литературы (наряду с эпосом и драмой) , в пределах которого мироотношение автора (или персонажа) раскрывается как непосредственное выражение, излияние его чувств, мыслей, впечатлений, настроений, желаний и пр. В лирическом образе через крупицу живого чувства (мысли, переживания) поэта выражает себя всё извечное бытие, глубинные социально-политические и духовно-исторические конфликты, напряжённые философские и гражданские искания. Это, в частности, находит отражение и в тематическом выделении таких видов Л. , как философская ("Бог" Г. Р. Державина, "Невыразимое" В. А. Жуковского, "Дар напрасный, дар случайный" А. С. Пушкина, "Истина" Е. А. Баратынского, "Фонтан" Ф. И. Тютчева) , гражданская ("К Чаадаеву" Пушкина, "Прощай, немытая Россия" М. Ю. Лермонтова, "Завещание" Т. Г. Шевченко, "Размышление у парадного подъезда" Н. А. Некрасова, "Читатели газет" М. Цветаевой, "Полночь в Москве" О. Мандельштама, "Россия" А. А. Блока, "Стихи о советском паспорте" В. В. Маяковского, "Дробится рваный цоколь монумента" А. Т. Твардовского) , любовная, пейзажная и др.
Дочка станційного доглядача, вдівця Самсона Виріна, Дуня - жвава дівчина надзвичайної краси. Проїжджав поштову станцію багатий гусар Мінський захоплюється нею. Прикинувшись хворим, гусар на кілька днів залишається на станції, щоб ближче познайомитися з Дуней і заслужити прихильність батька. Їдучи, він пропонує підвезти Дуню до церкви на околиці села, куди та збиралася до обідні. Батько, вважаючи Мінського порядною людиною, вмовляє дочка підкоритися. Незабаром батьком опановує занепокоєння і він йде до церкви, але не знаходить там Дуню, а пізніше дізнається, що гусар «по її волі» відвіз її далеко в Санкт-Петербург. Невтішний батько знаходить там Мінського і просить повернути дочку, яка стала утриманкою гусара. Мінський проганяє Виріна, заявивши, що Дуня буде щаслива з ним і відвикла від колишнього стану. Доглядач дізнається, де живе Дуня, і пробирається до неї. Дуня, побачивши батька, падає без почуттів, а опинився у неї Мінський знову викидає старого на вулицю. Вирін повертається на свою станцію, від горя спивається і вмирає. Через деякий час на його могилу приїжджає багато одягнена пані з трьома маленькими дітьми і довго лежить на кладовищенському пагорбі.
Объяснение: