Літературну долю Бодлера визначила його єдина поетична збірка "Квіти зла". Задум книжки визрів у автора досить рано: у "Салоні 1846 року" автор згадав про намір випустити книгу віршів. А через 2 роки у пресі з'явилося повідомлення, що Бодлер готував до друку збірку "Лімби". У 1851 р. під цим заголовком в одній із газет був надрукований цикл із 11 віршів, і, нарешті, у 1855 р. респектабельний журнал "Ревю де Дю Монд" опублікував 18 віршів поета. Це був безумовний успіх. До Бодлера прийшла популярність, хоча ще ледве помітна, але цього було досить, щоб у грудні 1856 р. модний видавець Огюст Пуле-Малассі купив у нього права на "Квіти зла". Усього через півроку книга вийшла у світ. В одному з листів Бодлер писав: "У цю жорстоку книгу я вклав увесь свій розум, усе своє серце, свою віру і ненависть".
Назву збірки поет шукав довго, зате вона виявилася напрочуд місткою і виразною, адже сфокусувала в собі не лише суперечності епохи, а й протиріччя самого Бодлера. Назва збірки підкреслила головну думку - привабливість зла для сучасної людини. У стислій формі автор передав власне сприйняття сучасного світу як царства зла й водночас його власне бачення цієї сумної реальності. Збірка трактувалася сучасниками як поетизація аморальності. Але сам Бодлер стверджував, що книгу треба оцінювати цілісно, лише тоді з неї випливе жорстокий моральний урок.
Збірка "Квіти зла" створювалася поетом упродовж усього життя й увібрала все найкраще з його поетичної спадщини. У цьому плані вона схожа на "Листя трави" Уїтмена чи "Кобзар" Т. Шевченка. Збірка - цілісний твір, де всі частини й окремі вірші органічно пов'язані. Книга мала посвяту, вступ і складалася із 6-ти циклів, об'єднаних за проблемно-тематичним принципом.
Ліричний герой Бодлера роздвоєний: він розривався між ідеалом духовної краси та красою зла ("Хвора муза", "Ідеал", "Гімн красі"). Тому вихідною позицією бодлерівської творчості стало напружене протиставлення добра і зла, Бога і Сатани. Зло було об'єктом художнього дослідження у Бодлера. Поет розглядав його як специфічну форму добра. Його не полишала надія на перемогу добра.
Двополюсність відчуття визначила композиційну структуру збірки, її основної частини "Сплін та ідеал", яка відкривалася трьома віршами ("Благословіння", "Альбатрос", "Лет"), де стверджена божественна природа людини, яка з найбільшою повнотою втілена у постаті поета. Поет для Бодлера - безрідний і незрозумілий юрбою "чужинець", якого вона мучить і ненавидить. На поеті - печать знехтуваності.
Літературну долю Бодлера визначила його єдина поетична збірка "Квіти зла". Задум книжки визрів у автора досить рано: у "Салоні 1846 року" автор згадав про намір випустити книгу віршів. А через 2 роки у пресі з'явилося повідомлення, що Бодлер готував до друку збірку "Лімби". У 1851 р. під цим заголовком в одній із газет був надрукований цикл із 11 віршів, і, нарешті, у 1855 р. респектабельний журнал "Ревю де Дю Монд" опублікував 18 віршів поета. Це був безумовний успіх. До Бодлера прийшла популярність, хоча ще ледве помітна, але цього було досить, щоб у грудні 1856 р. модний видавець Огюст Пуле-Малассі купив у нього права на "Квіти зла". Усього через півроку книга вийшла у світ. В одному з листів Бодлер писав: "У цю жорстоку книгу я вклав увесь свій розум, усе своє серце, свою віру і ненависть".
Назву збірки поет шукав довго, зате вона виявилася напрочуд місткою і виразною, адже сфокусувала в собі не лише суперечності епохи, а й протиріччя самого Бодлера. Назва збірки підкреслила головну думку - привабливість зла для сучасної людини. У стислій формі автор передав власне сприйняття сучасного світу як царства зла й водночас його власне бачення цієї сумної реальності. Збірка трактувалася сучасниками як поетизація аморальності. Але сам Бодлер стверджував, що книгу треба оцінювати цілісно, лише тоді з неї випливе жорстокий моральний урок.
Збірка "Квіти зла" створювалася поетом упродовж усього життя й увібрала все найкраще з його поетичної спадщини. У цьому плані вона схожа на "Листя трави" Уїтмена чи "Кобзар" Т. Шевченка. Збірка - цілісний твір, де всі частини й окремі вірші органічно пов'язані. Книга мала посвяту, вступ і складалася із 6-ти циклів, об'єднаних за проблемно-тематичним принципом.
Ліричний герой Бодлера роздвоєний: він розривався між ідеалом духовної краси та красою зла ("Хвора муза", "Ідеал", "Гімн красі"). Тому вихідною позицією бодлерівської творчості стало напружене протиставлення добра і зла, Бога і Сатани. Зло було об'єктом художнього дослідження у Бодлера. Поет розглядав його як специфічну форму добра. Його не полишала надія на перемогу добра.
Двополюсність відчуття визначила композиційну структуру збірки, її основної частини "Сплін та ідеал", яка відкривалася трьома віршами ("Благословіння", "Альбатрос", "Лет"), де стверджена божественна природа людини, яка з найбільшою повнотою втілена у постаті поета. Поет для Бодлера - безрідний і незрозумілий юрбою "чужинець", якого вона мучить і ненавидить. На поеті - печать знехтуваності.
Объяснение: