За что сражалися книги пушкина гоголя тютчева фета ! !

На меня рассказ Толстого "После бала" произвел тягостное впечатление. Не хотел бы я оказаться на месте Ивана Васильевича,  главного героя (рассказчика), и так разочароваться в людях. Преображение милого полковника, отца любимой девушки, каким тот был на балу, в жестокого солдафона, не знающего жалости в сцене наказания беглого солдата-татарина, привело к тому, что рассказчик навсегда отказался от мысли стать военным, а еще он отказался делать предложение Вареньке, дочери полковника. Любовь главного героя к Варе угасла, ведь Иван Васильевич не мог больше видеть её отца (на всю жизнь он запомнил, как полковник бьёт по лицу несчастного солдата) и бывать в их доме.

Жанр: гімн.

Римування: відсутнє, вірш – верлібр.

Тема твору: Привітання ранньої зорі, яка першою приходить на поклик людей і осяює своїм світлом все живе.

Ідея: Рання зоря – це мати всього живого, вона ж бо своїм світлом дає життя.

Основна думка: Хвала ранній зорі, матері і благодійниці всього живого.

“Гімн до ранньої зорі” художні засоби:

Епітети: повіз великий, богині щасливої, несмертельні боги, славна богиня, людські оселі, з цілого світу, пишні дари, зоря молодая, новая, поклики ранні, несмертна зоря, вільна, осяйна (зоря), розкішнії скарби, дівчина струнка, осяйнеє лоно, дівча молоденьке, блискучу красу, зоре щаслива.

Метафори: (богиня) з лона темноти з’явилася людські оселі красити; народилась зоря молодая, новая; в наші оселі несмертна зоря завітала; (зоря) вільна, осяйна іде, щедро сипле розкішнії скарби; бачим блискучу красу твого тіла (зорі).

Порівняння: наче дівчина струнка, так, богине, ідеш ти хутко на наші поданки; наче дівча молоденьке, що мати скупала, така ти.

Ідея: Зоря – вічне світило, її бачили наші предки і побачать наші нащадки, та тепер вона світить нам, тож приймаймо її світло й тепло належно.