За ответ 50 ! анализ стихотворения дмитрий мережковский "родное" по плану: 1) композиция 2)рифма 3)размер 4)тропы(с примерами) 5)поэтический синтаксиз стих: далёких стад унылое мычанье и близкий шорох свежего потом опять глубокое родимые, печальные места! протяжный гул однообразных сосен и белые, сыпучие о, бледный май, задумчивый, как в полях затишье, полное и крепкий запах молодой берёзы, травы и хвойных игл, когда порой, как робкие, слёзы, струится тёплый дождь во тьме ночной. здесь- тише радость и спокойней горе, живешь как в милом и безгрешном сне, и каждый миг, подобно капле в море, теряется в бесстрастной тишине.

Андрий — полная противоположность брату. Гоголь показал различия не только человеческие, но и исторические. Остап и Андрий почти ровесники, но это типы, принадлежащие разным историческим временам. Остап из героической и примитивной эпохи, Андрий внутренне близок более позднему времени развитой и утонченной культуры и цивилизации, когда политика и торговля занимают место войны и разбоя, Андрий мягче, утонченнее, гибче брата. Он наделен большой чуткостью к чужому, "иному", большей чувствительностью. У Андрия Гоголем отмечены зачатки тонкого вкуса, чувства красоты. Нельзя, однако, назвать его более слабым. Ему свойственна йтвага в бою и гораздо более важное качество — смелость сделать самостоятельный выбор. В стан врага его приводит страсть, но за этим стоит большее. Андрий хочет воевать теперь за свое, то, что он сам нашел и назвал своим, а не получил по наследству, по традиции.Два брата должны стать врагами. Оба гибнут, один — от рук врагов, другой — от руки отца. Нельзя назвать одного хорошим, другого — плохим. Гоголь дал национальный характер в развитии, показал людей, по натуре принадлежащих разным историческим эпохам.

Є на світі дивовижний птах — Стрепет. Він співає… чим, як ви думаєте, діти? Він співає крилом. Має він у своєму крилі особливу співучу пір’їнку. Летить Стрепет, і коли захочеться йому співати, то розправляє крила так, що співуча пір’їнка висувається і настроюється на спів. Лунає тонкий свист. Схожий він і на звучання найтоншої струни, коли по ній водити смичком, і на пісню вітру в тонкій стеблині очерету.

Та ось трапилось лихо. Загубив Стрепет співучу пір’їнку. Випала вона й упала на землю. Захотілось Стрепетові поспівати, а співучої пір’їнки немає.

Маленький Сергійко знайшов на землі співучу пір’їнку Стрепета, підняв її, побіг — і пір’їнка заспівала.

Почув Стрепет спів своєї пір’їнки, прилетів до хлопчика й Хлопчику, віддай мою співучу пір’їнку. Я не можу жити без пісні.

Повернув Сергійко Стрепетові співучу пір’їнку.

Багато років прожив на світі чоловік, що виріс з маленького Сергійка. Часто він згадував Стрепета, думав: «У кожної людини є своя співуча пір’їнка. Нещасливий той, у кого такої пір’їнки немає».

За матеріалами: О. Я. Савченко. Літературне читання. 4 клас. Підручник для загальноосвітніх навчальних закладів. Київ. Видавничий дім «Освіта», 2015 рік, стор. 174.