Том первый предлагаемая , как станет ясно из дальнейшего, произошла несколько вскоре после «достославного изгнания французов». в губернский город nn приезжает коллежский советник павел иванович чичиков (он не стар и не слишком молод, не толст и не тонок, внешности скорее приятной и несколько округлой) и поселяется в гостинице. он делает множество вопросов трактирному слуге — как относительно владельца и доходов трактира, так и обличающие в нем основательность: о городских чиновниках, наиболее значительных помещиках, расспрашивает о состоянии края и не было ль «каких болезней в их губернии, повальных горячек» и прочих подобных напастей.отправившись с визитами, приезжий обнаруживает необыкновенную деятельность (посетив всех, от губернатора до инспектора врачебной ) и обходительность, ибо умеет сказать приятное каждому. о себе он говорит как-то туманно (что «испытал много на веку своём, претерпел на службе за правду, имел много неприятелей, покушавшихся даже на жизнь его», а теперь ищет места для жительства). на вечеринке у губернатора ему удаётся снискать всеобщее расположение и между прочим свести знакомство с помещиками маниловым и собакевичем. в последующие дни он обедает у полицмейстера (где знакомится с помещиком ноздревым), посещает председателя палаты и вице-губернатора, откупщика и прокурора, — и отправляется в поместье манилова (чему, однако, предшествует изрядное авторское отступление, где, оправдываясь любовью к обстоятельности, автор детально аттестует петрушку, слугу приезжего: его страсть к «процессу самого чтения» и способность носить с собой особенный запах, «отзывавшийся несколько жилым покоем»).
Доба просвітництва: вчені, філософи, письменники, вважали метою суспільства людське щастя, шлях до якого - переустрій суспільства відповідно до принципів, продиктованих розумом, були прихильниками теорії природного права. просвітники мали широкий світогляд, в якому виділялися концепція освіченого абсолютизму, ідея цінності людини, критика церкви, патріотизм, осуд експлуатації людини людиною, утвердження самосвідомості й самооцінки особи. романтизмм є заперечення раціоналізму, відмова від суворої нормативності в художній творчості, культ почуттів людини. його ідеологія спирається на культ індивідуалізму, на підкреслену, загострену увагу людської особистості, до психологічних проблем її внутрішнього "я". у центрі зображення романтиків винятковий характер у виняткових обставинах. тому відмінності від світогляду просвітництва дуже помітні: якщо просвітники вважали, що декілька простих розумних принципів можуть бути застосованими повсюдно, то романтиків захоплювала багатоманітність світу, абстрактні істини вони намагалися випробувати і доповнити конкретними спостереженнями. світ людей і явищ не може бути простим, одноманітним, розумно облаштованим, а постає складним, багатобарвним, нерідко ірраціональним.
