Задание 1. Определите тему и идею предложенного отрывка из произведения. Как автор раскрывает идею произведения? Приведите не
менее 2 доказательств, используйте цитаты из произведения. Объясните
роль данного эпизода в композиции всего произведения.
Л.Н. Толстой. «После бала» Когда я вышел на поле, где был ИХ дом, я увидал
в конце его, по направлению гулянья, что-то большое, черное и услыхал
доносившиеся оттуда звуки флейты и барабана. В душе у меня все время
пело и изредка слышался мотив мазурки. Но это была какая-то другая,
жесткая, нехорошая музыка. «Что это такое?» — подумалии по проезженной
посередине поля скользкой дороге пошел по направлению звуков. Пройдя
шагов сто, я из-за тумана стал различать много черных людей. Очевидно,
солдаты. «Верно, ученье», — подумалян вместе с кузнецом в засаленном
полушубке и фартуке, несшим что-то ишедшим передо мной, подошел
ближе. Солдаты в черных мундирах стояли двумя рядами друг против друга,
держа ружья к ноге, и не двигались. Позади их стояли барабанщики
флейтшик и не переставая повторяли всё ту же неприятную, визгливую
мелодию... Я стал смотреть туда же и увидал посреди рядов что-то страшное.
приближающееся ко мне. Приближающееся ко мне был оголенный по пояс
человек, привязанный кружьям двух солдат, которые вели его. Рядом с ним
тепрысокий военный в шинели и фуражке фигура которого показалась не
Із давніх давен постає
Питання людства: «Хто ми є?»
І «Звідки ми?», й «Куди йдемо?»
Про все це в 1 міфах ми вчимо:
Як із хаосу виник світ,
І як людський почався рід.
Існує версія стара
У єгиптян про бога 2 Ра ,
А у слов’ян же 3 Сварог -
Створив весь світ і весь народ.
Індійці ж всі, святі і грішні,
Уклінно Брахмі, Шиві й Вішну
Несуть подяки словеса
За землю, й воду, й небеса.
Та добре знаємо ми з вами,
Що предка нашого 4 Адама
Господь з ребра свого створив,
До раю двері всі відкрив,
Але Адам в нім не зумів
Робити те, що Бог велів,
Віддав спокусі перевагу
Й від Бога відвернув увагу.
Отак один-єдиний вибір
До пекла й раю робить вимір.
Цікаві міфи нам античні:
Боги й герої симпатичні
З дитинства нам усім знайомі,
Їх добре знають в кожнім домі:
Зірки, планети, і квітки,
Картини, статуї, книжки —
Хто в їхніх назвах не впізна
Богів античних імена?
І знов читають залюбки
Усі: й дорослі, й малюки, —
Як щастя прагнув для людей
Титан могутній 5 Прометей ,
Як людям зменшив він страждання,
І шлях відкрив їм до пізнання
Тираноборець нескорений —
Це приклад для людей священний
Найблагородніших ідей
Й самопожертви для людей.
То ж не згасімо той вогонь
Байдужим холодом долонь!
Та звивисті людські дороги,
І запорука перемоги —
Долати безліч перешкод,
Аби радів тому народ.
І подвиги усі 6 Геракла
(Аби лиш воля не зачахла
В душі людини назовсім) —
То приклад кращий нам усім!
А ще читаєм залюбки
Кумедні і смішні 7 байки —
Цікаві всі оті історії
Створив у формі 8 алегорії
Давним-давно мудрець
9 Езоп
Зашифрував мораль у ній він, щоб
У розповідках розважати,
Але водночас і повчати.
Він вчинки всі нещирі, ниці
Нам викрив в образі 10 Лисиці
І в легковажної 11 Цикади
Впізнаємо людські ми вади,
А Хліборобовії діти
Навчать, як в злагоді нам жити.
А потім в байці знову й знову
Звучить для нас Езопа мова,
І в алегорії тій самій
Напише Федр, а потім Бабрій.
(Причому вперше 12 Федр напише
Свої байки у формі вірша.)
І вже немов окрема сцена
Байка встає у 13 Лафонтена .
У ній і Леви, і Вовки
Себе картають залюбки.
Та їх провина лиш зросла
Для кари бідного 14 Осла ,
І розсудити все тверезо
Нам до антитеза ,
Якою автор скористався,
Бо в байці тій він намагався,
Аби виразніші були
Оті прості й слабкі Осли,
Й могутні Леви, й всі чумні.
(Та хворі всі вони чи ні?)
Привабливо Езопа мова
Звучить у дідуся 16 Крилова .
У тих байках сумне життя
В нас викликає співчуття,
І хочеться, щоб грубий 17 Вовк
На всі віки зовсім замовк,
І бідолашного Ягняти
Не смів щоб більше він чіпати!
І щоби байка так впливала,
Що на землі б гріхів не стало,
Й полікували б наші вади
Всі мудрі байкарів поради!
Ще насолоду від читання
І 18 Чехова оповідання
Дарують кожному із нас,
Бо розповів він без прикрас,
Чому міняв в розмові тон
Городовик- 19 Хамелеон ,
І як принизився 20 Тонкий,
Дізнавшися, що чин — Товстий.
І гумор весь той делікатний
Для слуху нашого принадний,
З усім ми згодні, та хіба
Так легко вичавить раба,
Який живе в душі людській
Й несе свою печать на ній,
Доки прийде різдвяне чудо
І все на краще змінить всюди…
У все це 21 Діккенс вірив свято
І написав про це багато,
Натомість ми читати в змозі
Його « 22 Різдвяну пісню в прозі»,
І зовсім нам всім не байдуже,
Що станеться з героєм 23 Скруджем .
Ми раді, що 24 Ебенезер
Душею ще не зовсім вмер.
Ось так на нас усіх впливає
І душу, й розум розвиває
Художній твір і його автор.
То ж варто нам читати? Варто!
Рассказ "В рождественскую ночь" Чехов написал в 1883. В этом рассказе чувствуется мелодраматическая струя. По контрасту с миром пошлости, нелепости в юмористических произведениях у молодого Чехова возникают в разных формах образы совсем иной жизни, иных людей и отношений. Молодому Чехову была не чужда мелодрама, которая демократична и по своей широкой доступности, и по своему духу: Она поэтизирует борьбу, вселяет надежды и отрицает унылую будничность обывательской жизни и половинчатость чувств. Действие рассказа начинается сразу, без обширного вступления. Героиня рассказа, обыкновенная молодая женщина, в непогоду, на берегу моря ждет своего мужа и думает, что он погиб, но, оказывается, он жив. Из ее груди вырывается отчаянный крик; в нем "и замужество поневоле, и непреоборимая антипатия к мужу, и тоска одиночества и, наконец, рухнувшая надежда на свободное вдовство". Достаточно этих нескольких слов, чтобы представить всю ее жизнь. Муж понимает все и вновь отправляется в море на верную гибель. Он слышит ее крик "воротись", хочет вернуться, но уже поздно.. Тем не менее финал рассказа не вызывают осуждения женщины. Женщина стоит на берегу до утра. "В ночь под Рождество она полюбила своего мужа". И кажется, что муж вернется и все будет хорошо… В этом маленьком рассказе-«романе» торжествует гордое самопожертвование без слез и фраз, и оно побеждает. Победа здесь оказывается ненужной, но нравственная и эстетическая ценность высоких порывов души от этого нисколько не уменьшается
Для Чехова мелодрама была противоядием против того презренного мирка, над которым он беспощадно смеялся в своих юмористических рассказах.
Объяснение:
Надеюсь