Треба відмітити, що умови життя людини в різні епохи, культурні цінності нашого народу, його класова боротьба і видатні історичні події служили і служать джерелом виникнення творів мистецтва і літератури, були і є найціннішим матеріалом для митців у будь-якій сфері творчості. Культурна спадщина дозволяє розкрити істинну сутність того, що відбувалося в минули часи, підвищити духовний рівень суспільства, покращити соціальні умови і зберегти культурні цінності українського народу.
Основна мета мистецтва, яке покликане відображати різноманітні сторони життя наших співвітчизників і яке створене самим народом, полягає у художньому оформленні і реальному викладі цього життя. Культурна спадщина впливає на свідомість людей – для цього використовуються вражаючі типові образи, яким притаманні характерні якості представників тієї чи іншої епохи, а також різні художні прийоми.
Насильство, зрада, ненависть і брехня викликають у людей огиду, і тим самим формують у суспільстві негативне ставлення до таких проявів, отже, закликають до боротьби з ними. Оголюючи негативні сторони життя нашого народу та висвітлюючи трагічні сторінки його історії, культурна спадщина допомагає зрозуміти приреченість усього поганого перед істинними людськими ідеалами. Найкращі людські вчинки і помисли придають нам віри у те, що зло не залишиться непокараним, а правда обов’язково переможе. Роль давньої культурної спадщини, як носія культурних і моральних цінностей, незаперечна.
Кожна епоха відрізняється своїм характером, кожне століття залишає свою культурну спадщину, яка потім неодмінно відображається у творах музики, літератури і мистецтва. Саме мистецтво здатне збагати внутрішній світ людини, надати їй всебічні знання. Це і мистецькі твори, і багатий історичний матеріал, і культурна спадщина українського і інших народів, які населяли або населяють сьогодні нашу планету. Природа культури і мистецтва засновується не лише на реалізмі відображення тих чи інших історичних подій, але й відображення безлічі другорядних, та не менш важливих обставин, обставин життя людини, її вчинків, її характеру і її поведінки у різних умовах.
На мою думку, важко переоцінити значення культурної спадщини, та й інтерес до мистецьких творів ніколи не вщухне. Адже саме мистецтво в життя людини вносить красу і гармонію, саме воно є джерелом культурного і естетичного виховання гідної особистості. Я вважаю, що саме культурна спадщина надихає людину на добрі справи і вчинки, і тому кожен з нас повинен знати її, любити і вивчати.
В рассказе - два главных героя: Челкаш и Гаврила. Оба босяки, бедные, оба деревенские мужики, крестьянского происхождения, приучены к труду. Челкаш с этим парнем познакомился случайно, на улице. Челкаш в нем узнал «своего»: Гаврила был «в таких же штанах, в лаптях и в оборванном рыжем картузе». Он был плотного телосложения. Горький несколько раз обращает наше внимание на большие голубые глаза, смотрящие доверчиво и добродушно. С психологической точностью парень определил «профессию» Челкаша - «мы закидываем сети по сухим берегам да по амбарам, по плетям». Горький ставит в противопоставление Челкашу Гаврилу. Челкаш вначале «презирал», а потом, «возненавидел» парня за его молодость, «чистые голубые глаза», здоровое загорелое лицо, короткие крепкие руки, за то, что он имеет свой дом в деревне, что хочет обзавестись семьей, но самое главное, как мне кажется, это то, что Гаврила еще не познал той жизни, которую ведет этот бывалый мужчина, за то, что смеет любить свободу, которой не знает цены, и которая ему не нужна. Челкаш кипел и вздрагивал от оскорбления, нанесенного парнем, от того, что тот смел возразить взрослому мужчине.
Гаврила очень боялся идти на промысел, ведь это было его первое дело такого плана. Челкаш был как всегда спокоен, его забавлял страх парня, и он им наслаждался и упивался тем, какой он, Челкаш, грозный человек. Челкаш греб медленно и ровно, Гаврила - быстро, нервно. Это говорит о стойкости характера. Гаврила - новичок, поэтому ему так тяжело дается первый поход, для Челкаша это очередной поход, обычное дело. Здесь проявляется отрицательная сторона мужчины: он не проявляет терпения и не понимает парня, кричит на него и запугивает. Однако на обратном пути завязался разговор, в процессе которого Гаврила спросил у мужчины: «Что ты теперь такое без земли?» Эти слова заставили Челкаша задуматься, всплыли картины детства та жизнь, что была до воровской. Разговор смолк, но на Челкаша даже от молчания Гаврилы веяло деревней. Эти воспоминания заставили почувствовать себя одиноким, вырванным, выброшенным из той жизни.
Кульминационным моментом рассказа является сцена драки из за денег. На Гаврилу напала жадность, он стал страшным, непонятное возбуждение двигало им. Жадность овладела молодым человеком, который стал требовать все деньги. Челкаш прекрасно понимал состояние своего подопечного, пошел ему навстречу - отдал деньги. Но Гаврила поступил низко, жестоко, унизил Челкаша, сказав, что тот ненужный человек и что его никто не хватился бы, если бы Гаврила его убил. Это, естественно, ударило по самооценке Челкаша, любой бы на его месте поступил так же. Челкаш, бесспорно, является положительным героем, в противовес ему Горький ставит Гаврилу.
Челкаш, несмотря на то что он ведет разгульный образ жизни, ворует, никогда бы не поступил так низко, как этот парень. Мне кажется, что главными для Челкаша являются жизнь, свобода, и никому бы он не сказал, что его жизнь ничего не стоит. Ему в отличие от молодого человека известны радости жизни и, самое главное, жизненные и моральные ценности.
Треба відмітити, що умови життя людини в різні епохи, культурні цінності нашого народу, його класова боротьба і видатні історичні події служили і служать джерелом виникнення творів мистецтва і літератури, були і є найціннішим матеріалом для митців у будь-якій сфері творчості. Культурна спадщина дозволяє розкрити істинну сутність того, що відбувалося в минули часи, підвищити духовний рівень суспільства, покращити соціальні умови і зберегти культурні цінності українського народу.
Основна мета мистецтва, яке покликане відображати різноманітні сторони життя наших співвітчизників і яке створене самим народом, полягає у художньому оформленні і реальному викладі цього життя. Культурна спадщина впливає на свідомість людей – для цього використовуються вражаючі типові образи, яким притаманні характерні якості представників тієї чи іншої епохи, а також різні художні прийоми.
Насильство, зрада, ненависть і брехня викликають у людей огиду, і тим самим формують у суспільстві негативне ставлення до таких проявів, отже, закликають до боротьби з ними. Оголюючи негативні сторони життя нашого народу та висвітлюючи трагічні сторінки його історії, культурна спадщина допомагає зрозуміти приреченість усього поганого перед істинними людськими ідеалами. Найкращі людські вчинки і помисли придають нам віри у те, що зло не залишиться непокараним, а правда обов’язково переможе. Роль давньої культурної спадщини, як носія культурних і моральних цінностей, незаперечна.
Кожна епоха відрізняється своїм характером, кожне століття залишає свою культурну спадщину, яка потім неодмінно відображається у творах музики, літератури і мистецтва. Саме мистецтво здатне збагати внутрішній світ людини, надати їй всебічні знання. Це і мистецькі твори, і багатий історичний матеріал, і культурна спадщина українського і інших народів, які населяли або населяють сьогодні нашу планету. Природа культури і мистецтва засновується не лише на реалізмі відображення тих чи інших історичних подій, але й відображення безлічі другорядних, та не менш важливих обставин, обставин життя людини, її вчинків, її характеру і її поведінки у різних умовах.
На мою думку, важко переоцінити значення культурної спадщини, та й інтерес до мистецьких творів ніколи не вщухне. Адже саме мистецтво в життя людини вносить красу і гармонію, саме воно є джерелом культурного і естетичного виховання гідної особистості. Я вважаю, що саме культурна спадщина надихає людину на добрі справи і вчинки, і тому кожен з нас повинен знати її, любити і вивчати.
Объяснение:
Гаврила очень боялся идти на промысел, ведь это было его первое дело такого плана. Челкаш был как всегда спокоен, его забавлял страх парня, и он им наслаждался и упивался тем, какой он, Челкаш, грозный человек. Челкаш греб медленно и ровно, Гаврила - быстро, нервно. Это говорит о стойкости характера. Гаврила - новичок, поэтому ему так тяжело дается первый поход, для Челкаша это очередной поход, обычное дело. Здесь проявляется отрицательная сторона мужчины: он не проявляет терпения и не понимает парня, кричит на него и запугивает. Однако на обратном пути завязался разговор, в процессе которого Гаврила спросил у мужчины: «Что ты теперь такое без земли?» Эти слова заставили Челкаша задуматься, всплыли картины детства та жизнь, что была до воровской. Разговор смолк, но на Челкаша даже от молчания Гаврилы веяло деревней. Эти воспоминания заставили почувствовать себя одиноким, вырванным, выброшенным из той жизни.
Кульминационным моментом рассказа является сцена драки из за денег. На Гаврилу напала жадность, он стал страшным, непонятное возбуждение двигало им. Жадность овладела молодым человеком, который стал требовать все деньги. Челкаш прекрасно понимал состояние своего подопечного, пошел ему навстречу - отдал деньги. Но Гаврила поступил низко, жестоко, унизил Челкаша, сказав, что тот ненужный человек и что его никто не хватился бы, если бы Гаврила его убил. Это, естественно, ударило по самооценке Челкаша, любой бы на его месте поступил так же. Челкаш, бесспорно, является положительным героем, в противовес ему Горький ставит Гаврилу.
Челкаш, несмотря на то что он ведет разгульный образ жизни, ворует, никогда бы не поступил так низко, как этот парень. Мне кажется, что главными для Челкаша являются жизнь, свобода, и никому бы он не сказал, что его жизнь ничего не стоит. Ему в отличие от молодого человека известны радости жизни и, самое главное, жизненные и моральные ценности.