Древняя легенда Черноморского побережья связана с Орлиными скалами и пересекается с древнегреческим мифом о Прометее. Согласно сказаниям коренных жителей именно к этим скалам прикован мифический герой, который добыл людям огонь вопреки запрету верховного бога Зевса.
В точности как в древнегреческом мифе Прометей обречен на бесконечные мучения: каждый день к нему прилетает орел и выклевывает печень, которая с рассветом следующего дня заново отрастает. Далее легенда коренных жителей расходится с древнегреческим мифом. Непокорного героя охранял бог Ахын – повелитель скотоводства и Черноморского побережья, который обитал на горе Ахун, что напротив Орлиных скал. Бог Ахын пристально наблюдал за исполнением жестокого приговора, но одна местная девушка по имени Агура не могла остаться равнодушной и каждый день тайно приносила воду герою. Однажды всевидящее око Ахына обнаружило девицу и в гневе превратило ее в горную речку, которая бежит у подножия скалы.
Орлиные скалы, фактически не видны со стороны Черного моря, что противоречит утверждениям легенды о хорошей обзорности места, в котором Прометей отбывал наказание. К тому же такой грозный страж, как бог Ахын, не мог после себя не оставить следа в древнегреческой легенде. Вероятно, помещение Прометея на Орлиных скалах — более поздняя версия, которая связана с привлечением внимания туристов к и без того популярному месту.
Памятник Прометею установлен у самого обрыва на вершине Орлиных скал в 1998 году. Автором проекта выступил омский скульптор Александр Капралов
Поряд з епосом, лірикою та драмою в літературі доволі часто трапляються твори, у яких поєднуються особливості епічного, ліричного та драматичного родів літератури і суміжних сфер суспільної діяльності людини, зокрема науки та публіцистики. Найчастіше відбувається поєднання епічного й ліричного начал. Такого роду твори належать до ліро-епосу. Ліро-епічний твір — це літературний твір, у якому гармонійно поєднуються зображально-виражальні засоби, притаманні ліриці та епосу, внаслідок чого утворюються якісно нові сполуки. Людина тут зображується ніби у двох планах: з одного боку передаються певні події її життя, а з другого — переживання, емоції, настрої. До творів такого штибу найчастіше відносять баладу, думу, байку, співомовку, а також поему, іноді — роман у віршах: балада (фр. ballade, від Прованс, ballar — танцювати) — жанр ліро-епічної поезії фантастичного, історико-героїчного або соціально-побутового характеру з драматичним сюжетом;
В точности как в древнегреческом мифе Прометей обречен на бесконечные мучения: каждый день к нему прилетает орел и выклевывает печень, которая с рассветом следующего дня заново отрастает. Далее легенда коренных жителей расходится с древнегреческим мифом. Непокорного героя охранял бог Ахын – повелитель скотоводства и Черноморского побережья, который обитал на горе Ахун, что напротив Орлиных скал. Бог Ахын пристально наблюдал за исполнением жестокого приговора, но одна местная девушка по имени Агура не могла остаться равнодушной и каждый день тайно приносила воду герою. Однажды всевидящее око Ахына обнаружило девицу и в гневе превратило ее в горную речку, которая бежит у подножия скалы.
Орлиные скалы, фактически не видны со стороны Черного моря, что противоречит утверждениям легенды о хорошей обзорности места, в котором Прометей отбывал наказание. К тому же такой грозный страж, как бог Ахын, не мог после себя не оставить следа в древнегреческой легенде. Вероятно, помещение Прометея на Орлиных скалах — более поздняя версия, которая связана с привлечением внимания туристов к и без того популярному месту.
Памятник Прометею установлен у самого обрыва на вершине Орлиных скал в 1998 году. Автором проекта выступил омский скульптор Александр Капралов
Поряд з епосом, лірикою та драмою в літературі доволі часто трапляються твори, у яких поєднуються особливості епічного, ліричного та драматичного родів літератури і суміжних сфер суспільної діяльності людини, зокрема науки та публіцистики. Найчастіше відбувається поєднання епічного й ліричного начал. Такого роду твори належать до ліро-епосу. Ліро-епічний твір — це літературний твір, у якому гармонійно поєднуються зображально-виражальні засоби, притаманні ліриці та епосу, внаслідок чого утворюються якісно нові сполуки. Людина тут зображується ніби у двох планах: з одного боку передаються певні події її життя, а з другого — переживання, емоції, настрої. До творів такого штибу найчастіше відносять баладу, думу, байку, співомовку, а також поему, іноді — роман у віршах: балада (фр. ballade, від Прованс, ballar — танцювати) — жанр ліро-епічної поезії фантастичного, історико-героїчного або соціально-побутового характеру з драматичним сюжетом;