Задания. 1
1.Прочитайте рассказ В. Тендрякова «Хлеб для собаки».
2. Выпишите 7-10 ключевых слов, словосочетаний, с их дайте
характеристику героям.
3. Докажите своё мнение цитатами из текста.
4. Определите отношение автора к главным и второстепенным героям!
«Том сидів смирно, спершися на довгу низьку парту, і нібито старанно читав. Помалу на нього перестали звертати увагу, і клас знову наповнився звичайним гудінням. Тоді хлопець почав нишком поглядати на сусідку. Та помітила це, скривила рота і на хвилину повернулася до нього спиною. Коли ж вона знов обернулась до нього, перед нею лежав персик. Вона відсунула його; Том тихенько поклав його на те саме місце. Вона знов відсунула, але вже не так вороже. Том терпляче поклав персик знову на те саме місце, — і вона залишила його там. Том нашкрябав на грифельній дошці: «Будь ласка, візьміть, — у мене є ще». Дівчинка прочитала ці слова, але нічого не відповіла. Тоді він почав малювати на дошці, закриваючи свій малюнок лівою рукою. Деякий час дівчинка вдавала, ніби не помічає цього; але потім в ній почала виявлятися людська цікавість. Хлопець малював собі далі, ніби нічого не помічаючи. Дівчинка спробувала подивитись, що це він малює, але так, щоб не дуже себе видати. Том знов-таки ніби не помітив її цікавості. Нарешті вона здалась і нерішуче ла:
— Покажіть мені!
Том відкрив частину карикатурного будинку з похилою покрівлею і кільцями диму, що виходив з димаря. Дівчинка так зацікавилась його роботою, що забула про все на світі. Коли Том закінчив, вона хвилинку дивилася, потім ла:
— Ох, чудово! Тепер намалюйте людину.
Художник поставив на подвір'ї перед будинком людину, схожу на підйомний кран і таку високу, що вона могла б переступити через будинок. Але дівчинка не була занадто вибаглива. Вежа задовольнилася з тієї потвори ла:
— Як гарно! Тепер намалюйте мене поруч!
Том намалював пісковий годинник, приробив до нього зверху круглий місяць, солом'яні ручки й ніжки і в розчепірені пальці вклав величезне віяло. Дівчинка сказала:
— І це дуже красиво. Хотіла б я вміти малювати!
— Це легко в Том. — Я вас навчу.
— Ну, невже? Коли?
— На великій перерві. Ви підете додому обідати?
— Не піду, якщо хочете.
— Добре. Як вас звуть?
— Беккі Течер. А вас? Ага, я знаю, — Томас Сойєр.
— Мене так звуть перед тим, як карають. Коли я добре поводжуся, мене звуть просто Том. Ви звіть мене Томом, гаразд?
— Гаразд.»
Ось так вони познайомилися.
ответ:М. Ю. Лермонтов жил в эпоху, которая получила название эпохи безвременья, наступившего после поражения восстания декабристов. Это был период жесточайшей политической реакции. Время мужания поэта пришлось на самые мрачные годы. Свободолюбивые идеалы декабристов оказались под запретом, общество было напугано наступившей реакцией. Господствовали грустные, унылые настроения, пессимизм и углубленность в себя. Это все вызывало у поэта отчаяние и тоску:
И скучно и грустно, и некому руку подать
В минуту душевной невзгоды.. .
Современность вызывала у поэта грустные настроения, поэтому его лирика проникнута таким пессимизмом. Лермонтов считал, что голос поэта должен звучать, "как колокол на башне вечевой во дни торжеств и бед народных". Он хотел, чтобы его голос был этим колокольным звоном.
Объяснение: ЧЕЛ ТЫ МНЕ ОБЯЗАН ЖИЗНЬЮ