Задания по роману " История одного города" Укажите важнейшие приметы жанровой формы «Истории одного города».
-Можно ли назвать ее романом, сказкой, исторической хроникой, социально-философской сатирой?
- Каковы важнейшие стороны российской жизни, становящиеся объектом осмеяния в «Истории одного города»?
-Со всеми ли писательскими интонациями и косвенными оценками русской жизни и истории можно согласиться?
-Укажите примеры проявления обозначенных в главе литературных понятий «комическое», «юмор», «сатира», «сарказм» в конкретных произведениях писателя.
-В чем, на ваш взгляд, причина обращения писателя в 80-е гг. XIX в. к жанру сказки?
-Чем отличается литературная сказка от фольклорной и какие черты народной сказки сохраняет Салтыков-Щедрин в своих произведениях? Каким образом автор выражает свою позицию в сказках?
-Приведите примеры прямой и косвенной оценки происходящего и действующих лиц сказок.
-Назовите образы и понятия из сказок Салтыкова-Щедрина, ставшие нарицательными.
-Объясните их нравственно-социальный смысл, современное понимание
Метафоры : слава, купленная кровью, полный гордого доверия покой, не шевелят во мне отрадного мечтанья, взором медленным пронзая ночи тень.
Сравнение : разливы рек ее, подобные морям...
Олицетворение :степей холодное молчанье.
Эпитеты : лесов безбрежных, печальных деревень, дрожащие огни". Анафора : ЕЁ степей холодное молчанье, ЕЁ лесов безбрежных колыханье.
Аллитерация : разливы рек ее, подобные морям.
Ассонанс : Ни полный гордого доверия покой.
Риторическое восклицание:Люблю отчизну я, но странною любовью!
ответ: В. Винниченко в оповіданні "Момент" стверджує: "Щастя — момент. Далі вже буде буденщина, пошлість". Невже й справді щастя таке швидкоплинне? Виходить, не слід планувати майбутнє, а жити лише сьогоднішнім днем? Спробуємо знайти відповіді на ці питання, проаналізувавши вчинки персонажів твору В. Винниченка.
Головний герой оповідання — тюремний оповідач на прізвисько Шехерезада. Він розповів своїм товаришам дивовижну історію про казкову зустріч з панною Мусею на державному кордоні. їх зустріч — дивовижний подарунок долі двом одиноким душам. Але ж чому Муся відмовилася від нього?
Вперше герої зустрічаються у повітці контрабандиста, і одразу між ними спалахнула якась іскра. Що це було? Кохання з першого погляду чи неусвідомлений потяг представників протилежних статей одне до одного? Для головного героя зв'язок з Мусею не був черговою сексуальною перемогою. Він-не хизувався тим, що Муся віддалася йому, а навпаки, все життя сумував за нею: "Хто вона, де вона, й досі не знаю, але я завжди ношу її в душі". Як бачимо, ініціатива розлучитися, будучи на піку щастя, йшла від Мусі. Дивно, адже зазвичай жінка інстинктивно прагне бути з чоловіком все життя. Пересічна жінка, але не Муся... Сама доля врятувала її від смерті, здійснила мрію перетнути кордон, врешті, подарувала зустріч з надійним чоловіком, який був би не лише коханою людиною, а й справжнім другом... Все ж таки панна обрала самотність. Про її минуле ми не знаємо нічого. Єдине, що нам відоме,— Муся належить до тих людей, "."що дуже люблять життя". Життя, мабуть, не раз випробувало її на міцність. Від чого чи від кого вона тікає з рідної країни? Від політичних переслідувань чи від самої себе? Мені здається, що її серце роз'їдає чорний розпач. Напевне, чоловіки не раз завдавали їй болю. Тому-що Муся й говорить: "Більше цього ні ви мені, ні я вам не дамо. Наше... наше кохання повинно вмерти зараз, щоб, як хтось сказав, ніколи не вмирати!"
Як бачимо, Муся впевнена, що щастя — це сукупність коротеньких моментів. Людина все життя щасливою не може бути. Але не слід втрачати оптимізму й любові до життя. Та на мою думку, руйнувати щастя власними ж руками — не помилка, а виклик долі. Як склалося б життя героїв, якби вони не пішли у різні боки, ми не знаємо. Олександр Олесь, ніби погоджуючись з Винниченковою Мусею, говорить: "Лови летючу мить життя..."
Я згодна з ним, але не слід забувати, що своїми еобдуманими вчинками ми можемо завдати болю близьким людям на все життя.
Объяснение: тебе 5