Чума́цтво, чумакува́ння — купецький, торговельно-візницький промисел українців на землях Великого Степу від XV століття до середини XIX століття. Чумаки є правонаступниками і продовжувачами купецьких торгових традицій Заходу і Сходу, Європи і Великого Степу, Київської Русі і Монгольської імперії. Осіб, які займалися чумакуванням, називали чумаками, купцями (у XV-XVI століттях — «солениками», інколи «коломийцями» («коломійцями»).
Чумак з околиць Умані, 1841 рік
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Чумаки (значення).
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Чумак.
Чумацтво було найпоширенішою підприємницькою діяльністю в Україні серед різних суспільних верств впродовж XV—XIX століть, сутність якої полягала в транспортуванні різноманітних товарів артільним воловою чи гужовою валкою), а також — в оптовій або роздрібній торгівлі цими товарами з метою отримання прибутку.
Чумацтво бере витоки з караванної торгівлі часів Київської Русі і вичерпує себе з впровадженням залізниць у XIX столітті. Як важлива складова господарського життя на всіх історичних етапах воно мало велику комерційну вагу, було симбіозом торгівлі і транспорту, невід'ємною інфраструктурою економіки, унікальним національним явищем
Во славном городе Бузулуке На той чудной улице Кирова, Стоит-постаивает школа прекрасная, Школа № 1, школа любимая. В школе учатся девицы-красавицы, Добры молодцы с силой богатырскою, Учеников там видимо-невидимо, Классов множество великое. Самый лучший там класс седьмой, Прозывается седьмой с буквой "Б", Есть там 14 девиц красных И восемь молодцев прекрсных. Очень они умом могучи, Подвижны и иногда очень ревучи, Покушать всегда они были не против, Ведь о своем здоровье заботились. Урок сидят - стулья скрипят, Второй сидят - животы бурчат, В глазах огонь голодный загорается, Учителя того огня опасаются. Вдруг как гром загремел среди неба ясного Наконец-то звонок - нет его прекраснее. Встрепенулись дети голодные, Побросали карандаши да ручки И помчались в харчевню школьную Утолять организму голодную. Бежит 7 Б - стены дрожат, Стекла трещат и земля трясется Встречные-поперечные в сторону отбегают, Нельзя остановить силушку страшную. Налетели на еду, как вороны, В мгновенье ока съели весь обед, А потом наступила благодать, Сыты все, довольны, К новым подвигам готовы!
Объяснение:
Чума́цтво, чумакува́ння — купецький, торговельно-візницький промисел українців на землях Великого Степу від XV століття до середини XIX століття. Чумаки є правонаступниками і продовжувачами купецьких торгових традицій Заходу і Сходу, Європи і Великого Степу, Київської Русі і Монгольської імперії. Осіб, які займалися чумакуванням, називали чумаками, купцями (у XV-XVI століттях — «солениками», інколи «коломийцями» («коломійцями»).
Чумак з околиць Умані, 1841 рік
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Чумаки (значення).
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Чумак.
Чумацтво було найпоширенішою підприємницькою діяльністю в Україні серед різних суспільних верств впродовж XV—XIX століть, сутність якої полягала в транспортуванні різноманітних товарів артільним воловою чи гужовою валкою), а також — в оптовій або роздрібній торгівлі цими товарами з метою отримання прибутку.
Чумацтво бере витоки з караванної торгівлі часів Київської Русі і вичерпує себе з впровадженням залізниць у XIX столітті. Як важлива складова господарського життя на всіх історичних етапах воно мало велику комерційну вагу, було симбіозом торгівлі і транспорту, невід'ємною інфраструктурою економіки, унікальним національним явищем
На той чудной улице Кирова,
Стоит-постаивает школа прекрасная,
Школа № 1, школа любимая.
В школе учатся девицы-красавицы,
Добры молодцы с силой богатырскою,
Учеников там видимо-невидимо,
Классов множество великое.
Самый лучший там класс седьмой,
Прозывается седьмой с буквой "Б",
Есть там 14 девиц красных
И восемь молодцев прекрсных.
Очень они умом могучи,
Подвижны и иногда очень ревучи,
Покушать всегда они были не против,
Ведь о своем здоровье заботились.
Урок сидят - стулья скрипят,
Второй сидят - животы бурчат,
В глазах огонь голодный загорается,
Учителя того огня опасаются.
Вдруг как гром загремел среди неба ясного
Наконец-то звонок - нет его прекраснее.
Встрепенулись дети голодные,
Побросали карандаши да ручки
И помчались в харчевню школьную
Утолять организму голодную.
Бежит 7 Б - стены дрожат,
Стекла трещат и земля трясется
Встречные-поперечные в сторону отбегают,
Нельзя остановить силушку страшную.
Налетели на еду, как вороны,
В мгновенье ока съели весь обед,
А потом наступила благодать,
Сыты все, довольны,
К новым подвигам готовы!