Тема стихотворения – роль поэта и пего произведений в общественной жизни, их важного предназначения.
Композиция – классическая пятистрофная. Первая строфа возносит поэта над обществом и временем, последняя – говорит о его божественном предназначении, таким образом, мысль развивается последовательно.
Жанр – ода.
Стихотворный размер – ямб, но ритмика строится также на анафорах.
Метафоры – “не зарастет народная тропа“.
Эпитеты – “памятник нерукотворный“, народная тропа“, “гордый внук“.
Инверсии – “главою непокорной“, “и славен буду я…“.
Анафора – “что чувства добрые я лирой пробуждал, что в мой жестокий век восславил я свободу“.
чи можна вважати українські історичні пісні та думи поетична історією нашого народу?
Я вважаю що так, тому що минуле зберігає велику кількість прикладів. Як казав Платон: "Народ, який не знає або забув своє минуле, не має майбутнього". Я з таким твердженням згоден, тому що ми повинні знати що було до нас. Ми зобов'язані знати. У минулому величезну кількість прикладів, які колись але точно підійдуть.
Закінчити хотів би висловлюванням американського філософа Джорджа Сантаяни: "Народи, які не знають свого минулого, приречені пережити його знову".
Тема стихотворения – роль поэта и пего произведений в общественной жизни, их важного предназначения.
Композиция – классическая пятистрофная. Первая строфа возносит поэта над обществом и временем, последняя – говорит о его божественном предназначении, таким образом, мысль развивается последовательно.
Жанр – ода.
Стихотворный размер – ямб, но ритмика строится также на анафорах.
Метафоры – “не зарастет народная тропа“.
Эпитеты – “памятник нерукотворный“, народная тропа“, “гордый внук“.
Инверсии – “главою непокорной“, “и славен буду я…“.
Анафора – “что чувства добрые я лирой пробуждал, что в мой жестокий век восславил я свободу“.
Подробнее: https://obrazovaka.ru/analiz-stihotvoreniya/pushkin/ya-pamyatnik-sebe-vozdvig-nerukotvornyy.html
Объяснение:
чи можна вважати українські історичні пісні та думи поетична історією нашого народу?
Я вважаю що так, тому що минуле зберігає велику кількість прикладів. Як казав Платон: "Народ, який не знає або забув своє минуле, не має майбутнього". Я з таким твердженням згоден, тому що ми повинні знати що було до нас. Ми зобов'язані знати. У минулому величезну кількість прикладів, які колись але точно підійдуть.
Закінчити хотів би висловлюванням американського філософа Джорджа Сантаяни: "Народи, які не знають свого минулого, приречені пережити його знову".
Объяснение: