Батьківщина, любов до неї, відчуття патріотизму. Ці поняття наповнюються для мене сенсом не у зв'язку з безбережжям наших степів, красою гір, синявою річок і морів, не у зв'язку з ідилічною красою рідної природи. Сенсом поняття Батьківщина наповнюється, коли я читаю, чую, думаю про її людей, що творили довгі століття і що творять зараз історію України. Це політики, державні і суспільні діячі, письменники і поети, актори і музиканти, великі учені і спортсмени, але головне — це трудівники полів, заводів, шахт. і ось щеодин Народ України, переживши немало важких періодів в своїй історії, не втратив, мені здається, головного — віра в свої сили. Велика мудрість народу утілилася в його самоіронії ,в умінні беззлобно посміятися над собою, сусідом, друзями. Іще— в умінні терпіти, в одвічному прагненні мирно вирішувати спори, конфлікти, не вплутуватися в безглузді війни, коли є важливіші справи: ростити хліб і дітей, будувати нову хатину і давати дітям, що підросли, освіту, зводити храми і співати хвалу Всевишньому за кожен дарований день життя.
В первую очередь, произведение «Мцыри» отображает мужество и стремление к свободе. Любовный мотив присутствует в поэме только в единственном эпизоде — встреча молодой грузинки и Мцыри около горного потока. Однако, несмотря на сердечный порыв, герой отказывается от собственного счастья ради свободы и родины. Любовь к отчизне и жажды воли становятся для Мцыри главнее других жизненных событий. Лермонтов отобразил образ монастыря в поэме как образ тюрьмы. Главный герой воспринимает монастырские стены, душные кельи и стражей-монахов как огромное препятствие на пути к желанной свободе. Его постоянно гложет мысль: «для воли иль тюрьмы на этот свет родились мы?». И только дни побега наполнены для Мцыри смыслом. Несмотря на глубокий патриотизм Мцыри, Лермонтов не отображает это чувство в виде мечтательной любви к родине. Патриотизм главного героя сильный, наполненный желанием сражаться. Воинственный юношеские мотивы воспеты Лермонтовом с явной симпатией.
і ось щеодин
Народ України, переживши немало важких періодів в своїй історії, не втратив, мені здається, головного — віра в свої сили. Велика мудрість народу утілилася в його самоіронії ,в умінні беззлобно посміятися над собою, сусідом, друзями. Іще— в умінні терпіти, в одвічному прагненні мирно вирішувати спори, конфлікти, не вплутуватися в безглузді війни, коли є важливіші справи: ростити хліб і дітей, будувати нову хатину і давати дітям, що підросли, освіту, зводити храми і співати хвалу Всевишньому за кожен дарований день життя.
Лермонтов отобразил образ монастыря в поэме как образ тюрьмы. Главный герой воспринимает монастырские стены, душные кельи и стражей-монахов как огромное препятствие на пути к желанной свободе. Его постоянно гложет мысль: «для воли иль тюрьмы на этот свет родились мы?». И только дни побега наполнены для Мцыри смыслом.
Несмотря на глубокий патриотизм Мцыри, Лермонтов не отображает это чувство в виде мечтательной любви к родине. Патриотизм главного героя сильный, наполненный желанием сражаться. Воинственный юношеские мотивы воспеты Лермонтовом с явной симпатией.