ответ:Высказывание об А.Т. Твардовском многое говорит его личности. Он трепетно относился к творчеству и не лк: бил обсуждать творческих планов, считал, что работать над наедине с листом бумаги. Твардовский, по воспоминания] литературоведа Лакшина, обладал врожденным тактом почти аристократической воспитанностью. Еще Твардовс кий верил в добро, считал, что зло на земле ненадолго.
Художник О.Г. Верейский, С кем долгие годы дружил Твардовский, считал главными чертами писателя искренность и независимость в мыслях. Твардовский жил ради людей, чтобы «чью-то душу отпустила боль».
Личность поэта очень глубокая, а душа — широкая, поэтому этот человек сыграл такую роль в развитии литературы
Объяснение:
Видеоурок
Текстовый урок
Тесты
Вопросы к уроку
На уроке вы познакомитесь с интересными фактами биографии Александра Трифоновича Твардовского, крупнейшего советского поэта, лауреата Ленинской и Государственных премий, который до сих пор пользуется в нашей стране широкой известностью. Свобода, юмор, правдивость, удаль, естественность погружения в стихию народной жизни и народной речи покоряли и покоряют читателей Твардовского. В этом вы убедитесь прочитав избранные стихотворения поэта: «Братья», «Снега потемнеют синие», «Июль – макушка лета», «На дне моей жизни».
Тема: Из литературы XX века
Урок: А.Т. Твардовский. Из воспоминаний о писателе. Лирика
1. Введение
Рассказ о Твардовском хочется начать с его собственных записей:
«Хорошо помню, что первое мое стихотворение, обличающее моих сверстников, разорителей птичьих гнезд, я пытался записать, еще не зная всех букв алфавита и, конечно, не имея понятия о правилах стихосложения. Там не было ни лада, ни ряда, — ничего от стиха, но я отчетливо помню, что было страстное, горячее до сердцебиения желание всего этого — и лада, и ряда, и музыки, желание родить их на свет, и немедленно, — чувство, сопутствующее и доныне всякому замыслу. Что стихи можно сочинять самому, я понял в связи с тем, что гостивший у нас в голодное время летом дальний наш городской родственник по материнской линии, хромой гимназист, как-то прочел по отца стихи собственного сочинения «Осень»:
Листья давно облетели,
И голые сучья торчат...
Строки эти, помню, потрясли меня тогда своей выразительностью: «голые сучья» — это было так просто, обыкновенные слова, которые говорятся всеми, но это были стихи, звучащие, как из книги».
1 Бельгійський поет, драматург, глибокий філософ та естет, теоретик і практик символістської драми, творець «театру смерті» - і все це про одну людину - … Моріса Метерлінка
3 Символізм - творчий метод і напрям у літературі, представники якого були переконані, що навколишній світ створений вищими силами і керується ними, що існують глибини душі та руху, які ще належить пізнати та відкрити. Пізнання вищого, пізнання духу, спілкування з ним може здійснюватись за до мистецтва а завдання митця, на думку символістів, полягає у тому, щоб шукати шляхи до пізнання справжнього світу. Найкращим засобом для осмислення інших світів у літературі, найдосконалішим виразом вічного є символ.
4 Творчість бельгійського драматурга- символіста Моріса Метерлінка, лауреата Нобелівської премії 1911 року, ввібрала в себе всі типові ознаки цього напряму. Містичність поглядів Метерлінка-письменника, його глибока релігійність, які були наслідком виховання, стали частиною його творів.
5 Шлях у літературу Метерлінк розпочав зі збірки віршів "Теплиці", але його поезія не привернула до себе уваги критиків. Зате перша драма "Принцеса Мален" (1889) мала значний успіх. П'єса засвідчила нове піднесення жанру драми. Одразу відчувалось, що її автор має нові ідеї, оригінальні погляди на світ, на призначення людини.
6 Перші драматичні твори Метерлінка написані на підставі літературних джерел. З них автор запозичував героїв та сюжети, але поводився з ними дуже вільно: вводив нових персонажів, створював нові сюжетні лінії. Так, сюжет драми "Принцеса Мален" запозичено з казки братів Грімм "Дівчина Мален". Метерлінк увів у неї нових персонажів, змінив розв'язку, спрямувавши своїх героїв до трагічного кінця, наповнив драму новим змістом.
7 Усі ранні твори Метерлінка сповнені глибокого песимізму, дія часто розгортається в лісі, герої завжди приречені бути іграшкою в руках потойбічних сил, а будь-який спротив цим силам є марним.
8 Творчість Моріса Метерлінка - це втілення в життя власних концепцій, які він обгрунтовує у своїх роботах про театр. Цю теорію, яка визначає сутність та художню своєрідність драм Метерлінка, називають теорією "театру мовчання, або "театру смерті". Джерелом її було глибоке переконання драматурга в тому, що за реальним світом криється невидимий і невідомий світ, який і є світом істинним, справжнім. Світ реальний і людина залежать від потойбічних сил, є їхнім творінням і водночас вічною і безсилою жертвою.
9 Справжнє життя відбувається поза діями і вчинками; його не описати словами, якими люди спілкуються між собою. Головне у житті - не мова слів, а внутрішня мова, внутрішні передчуття і голоси. Саме до них слід прислухатися у мовчанні. Метерлінк вважав, що "лише у мовчанні створюється справжнє життя", тому "якщо нам справді належить щось сказати, ми найкраще скажемо мовчанням", бо повного взаєморозуміння можна досягти лише в цілковитій тиші.
11 У символістській драмі Метерлінка чітко вирізняються два плани життя: перший - реальний, який розгортається перед глядачами, безпосередньо на сцені, і другий - справжній, який глядачі повинні осмислити і зрозуміти самостійно.
12 Оскільки долю людини визначають таємничі сили, фатум, то драма Метерлінка є драмою фатуму. Реальність, яка залежить від справжнього світу, тобто потойбічного, не має в цій драмі значення: вона не має ознак.
13 Головним у творах Метерлінка є символізм ідеї. Ним просякнуті всі його твори. Прикладом втілення символізму ідеї може бути одноактна п'єса "Сліпці" (1890).
ответ:Высказывание об А.Т. Твардовском многое говорит его личности. Он трепетно относился к творчеству и не лк: бил обсуждать творческих планов, считал, что работать над наедине с листом бумаги. Твардовский, по воспоминания] литературоведа Лакшина, обладал врожденным тактом почти аристократической воспитанностью. Еще Твардовс кий верил в добро, считал, что зло на земле ненадолго.
Художник О.Г. Верейский, С кем долгие годы дружил Твардовский, считал главными чертами писателя искренность и независимость в мыслях. Твардовский жил ради людей, чтобы «чью-то душу отпустила боль».
Личность поэта очень глубокая, а душа — широкая, поэтому этот человек сыграл такую роль в развитии литературы
Объяснение:
Видеоурок
Текстовый урок
Тесты
Вопросы к уроку
На уроке вы познакомитесь с интересными фактами биографии Александра Трифоновича Твардовского, крупнейшего советского поэта, лауреата Ленинской и Государственных премий, который до сих пор пользуется в нашей стране широкой известностью. Свобода, юмор, правдивость, удаль, естественность погружения в стихию народной жизни и народной речи покоряли и покоряют читателей Твардовского. В этом вы убедитесь прочитав избранные стихотворения поэта: «Братья», «Снега потемнеют синие», «Июль – макушка лета», «На дне моей жизни».
Тема: Из литературы XX века
Урок: А.Т. Твардовский. Из воспоминаний о писателе. Лирика
1. Введение
Рассказ о Твардовском хочется начать с его собственных записей:
«Хорошо помню, что первое мое стихотворение, обличающее моих сверстников, разорителей птичьих гнезд, я пытался записать, еще не зная всех букв алфавита и, конечно, не имея понятия о правилах стихосложения. Там не было ни лада, ни ряда, — ничего от стиха, но я отчетливо помню, что было страстное, горячее до сердцебиения желание всего этого — и лада, и ряда, и музыки, желание родить их на свет, и немедленно, — чувство, сопутствующее и доныне всякому замыслу. Что стихи можно сочинять самому, я понял в связи с тем, что гостивший у нас в голодное время летом дальний наш городской родственник по материнской линии, хромой гимназист, как-то прочел по отца стихи собственного сочинения «Осень»:
Листья давно облетели,
И голые сучья торчат...
Строки эти, помню, потрясли меня тогда своей выразительностью: «голые сучья» — это было так просто, обыкновенные слова, которые говорятся всеми, но это были стихи, звучащие, как из книги».
1 Бельгійський поет, драматург, глибокий філософ та естет, теоретик і практик символістської драми, творець «театру смерті» - і все це про одну людину - … Моріса Метерлінка
3 Символізм - творчий метод і напрям у літературі, представники якого були переконані, що навколишній світ створений вищими силами і керується ними, що існують глибини душі та руху, які ще належить пізнати та відкрити. Пізнання вищого, пізнання духу, спілкування з ним може здійснюватись за до мистецтва а завдання митця, на думку символістів, полягає у тому, щоб шукати шляхи до пізнання справжнього світу. Найкращим засобом для осмислення інших світів у літературі, найдосконалішим виразом вічного є символ.
4 Творчість бельгійського драматурга- символіста Моріса Метерлінка, лауреата Нобелівської премії 1911 року, ввібрала в себе всі типові ознаки цього напряму. Містичність поглядів Метерлінка-письменника, його глибока релігійність, які були наслідком виховання, стали частиною його творів.
5 Шлях у літературу Метерлінк розпочав зі збірки віршів "Теплиці", але його поезія не привернула до себе уваги критиків. Зате перша драма "Принцеса Мален" (1889) мала значний успіх. П'єса засвідчила нове піднесення жанру драми. Одразу відчувалось, що її автор має нові ідеї, оригінальні погляди на світ, на призначення людини.
6 Перші драматичні твори Метерлінка написані на підставі літературних джерел. З них автор запозичував героїв та сюжети, але поводився з ними дуже вільно: вводив нових персонажів, створював нові сюжетні лінії. Так, сюжет драми "Принцеса Мален" запозичено з казки братів Грімм "Дівчина Мален". Метерлінк увів у неї нових персонажів, змінив розв'язку, спрямувавши своїх героїв до трагічного кінця, наповнив драму новим змістом.
7 Усі ранні твори Метерлінка сповнені глибокого песимізму, дія часто розгортається в лісі, герої завжди приречені бути іграшкою в руках потойбічних сил, а будь-який спротив цим силам є марним.
8 Творчість Моріса Метерлінка - це втілення в життя власних концепцій, які він обгрунтовує у своїх роботах про театр. Цю теорію, яка визначає сутність та художню своєрідність драм Метерлінка, називають теорією "театру мовчання, або "театру смерті". Джерелом її було глибоке переконання драматурга в тому, що за реальним світом криється невидимий і невідомий світ, який і є світом істинним, справжнім. Світ реальний і людина залежать від потойбічних сил, є їхнім творінням і водночас вічною і безсилою жертвою.
9 Справжнє життя відбувається поза діями і вчинками; його не описати словами, якими люди спілкуються між собою. Головне у житті - не мова слів, а внутрішня мова, внутрішні передчуття і голоси. Саме до них слід прислухатися у мовчанні. Метерлінк вважав, що "лише у мовчанні створюється справжнє життя", тому "якщо нам справді належить щось сказати, ми найкраще скажемо мовчанням", бо повного взаєморозуміння можна досягти лише в цілковитій тиші.
11 У символістській драмі Метерлінка чітко вирізняються два плани життя: перший - реальний, який розгортається перед глядачами, безпосередньо на сцені, і другий - справжній, який глядачі повинні осмислити і зрозуміти самостійно.
12 Оскільки долю людини визначають таємничі сили, фатум, то драма Метерлінка є драмою фатуму. Реальність, яка залежить від справжнього світу, тобто потойбічного, не має в цій драмі значення: вона не має ознак.
13 Головним у творах Метерлінка є символізм ідеї. Ним просякнуті всі його твори. Прикладом втілення символізму ідеї може бути одноактна п'єса "Сліпці" (1890).
Объяснение: