Использование славянизмов и архаизмов связано с тем, что по мнению исследователей творчества Пушкина, поэт при создании своего произведения опирался на древнейший документ - шестую главу книги пророка Исайи.
2-3
Серафим выбрал именно этого человека, потому что человек был на распутье - не знал своего предназначенья в жизни: "духовной жаждою томим", не знал, какой тропой идти в творчестве, к чему стремиться.
А перепутье - это как раз место, где скрещиваются или расходятся дороги
.
4.
Просто самыми информатимными считаются органы зрения и слуха - они дают нам представление о мире. Остальные органы чувств (осязание, обоняние и вкус) - менее информативны.
5.
Поэт просто нашел предназначение: "глаголом жечь сердца людей".
6.
Язык поэта должен быть не только добрым, мягким, но и язвительным, как у змеи и в то же время мудрым.
У листах Карпенка-Карого цього періоду зустрічається чітке формулювання авторського задуму. Драматург підкреслював, що його „Хазяїн” — це „ зла сатира на чоловічу любов до стяжания без жодної іншої мети. Стяжания для стяжания!”
Про дивну пристрасть деяких людей до збагачення заради збагачення писали і Бальзак, і Гоголь, і Салтиков-Щедрін та інші класики світової літератури. Але Карпенко-Карий розкрив образ головного героя, який втілює ідею твору, на такому широкому тлі соціальних процесів, що його „Хазяїн” став символом доби становлення капіталізму на півдні України. Недаремно, наприклад, І. Франко писав, що „постать Терентія Гавриловича Пузиря представлена на фактичній основі українського мільйонера-мужика Харитоненка і його окружения”, а народний артист В. Василько згадував: „Батько мій прослужив у Терещенка 40 років бухгалтером і був знайомий майже з усіма прообразами п’єси „Хазяїн” Тобілевича. Він розказує, що Ліхтаренко — це був у житті Дударенко... По оповіданню батька, Тобілевич гостював в Тьоткінському маєтку десь біля. Курська, і там йому розказували всі ці пригоди з пам’ятником, з кожухом. Все це він взяв з життя”. Брат письменника П. Саксаганський слушно зауважував з цього приводу, що прототипом „Хазяїна” міг бути Терещенко, а міг і будь-який багатій з Херсонщини, оскільки таких людей Карпенко знав досконало...
Усі факти свідчать про те, що типізація провідного образу комедії, як і інших образів, досягла високого рівня майстерності і дала авторові створити тип, що перевершував усіх своїх життєвих прототипів.
Отже над українською дійсністю кінця XIX століття і характерами та діями великих капіталістів-землевласників пройшли у Карпенка-Карого творчу обробку. Автор відповідно до вимог жанру сатиричної комедії відібрав найсуттєвіше в характерах та обставинах, дещо загостривши й перебільшивши. Це і склало життєву основу твору.
Объяснение:
1.
Использование славянизмов и архаизмов связано с тем, что по мнению исследователей творчества Пушкина, поэт при создании своего произведения опирался на древнейший документ - шестую главу книги пророка Исайи.
2-3
Серафим выбрал именно этого человека, потому что человек был на распутье - не знал своего предназначенья в жизни: "духовной жаждою томим", не знал, какой тропой идти в творчестве, к чему стремиться.
А перепутье - это как раз место, где скрещиваются или расходятся дороги
.
4.
Просто самыми информатимными считаются органы зрения и слуха - они дают нам представление о мире. Остальные органы чувств (осязание, обоняние и вкус) - менее информативны.
5.
Поэт просто нашел предназначение: "глаголом жечь сердца людей".
6.
Язык поэта должен быть не только добрым, мягким, но и язвительным, как у змеи и в то же время мудрым.
Про дивну пристрасть деяких людей до збагачення заради збагачення писали і Бальзак, і Гоголь, і Салтиков-Щедрін та інші класики світової літератури. Але Карпенко-Карий розкрив образ головного героя, який втілює ідею твору, на такому широкому тлі соціальних процесів, що його „Хазяїн” став символом доби становлення капіталізму на півдні України. Недаремно, наприклад, І. Франко писав, що „постать Терентія Гавриловича Пузиря представлена на фактичній основі українського мільйонера-мужика Харитоненка і його окружения”, а народний артист В. Василько згадував: „Батько мій прослужив у Терещенка 40 років бухгалтером і був знайомий майже з усіма прообразами п’єси „Хазяїн” Тобілевича. Він розказує, що Ліхтаренко — це був у житті Дударенко... По оповіданню батька, Тобілевич гостював в Тьоткінському маєтку десь біля. Курська, і там йому розказували всі ці пригоди з пам’ятником, з кожухом. Все це він взяв з життя”. Брат письменника П. Саксаганський слушно зауважував з цього приводу, що прототипом „Хазяїна” міг бути Терещенко, а міг і будь-який багатій з Херсонщини, оскільки таких людей Карпенко знав досконало...
Усі факти свідчать про те, що типізація провідного образу комедії, як і інших образів, досягла високого рівня майстерності і дала авторові створити тип, що перевершував усіх своїх життєвих прототипів.
Отже над українською дійсністю кінця XIX століття і характерами та діями великих капіталістів-землевласників пройшли у Карпенка-Карого творчу обробку. Автор відповідно до вимог жанру сатиричної комедії відібрав найсуттєвіше в характерах та обставинах, дещо загостривши й перебільшивши. Це і склало життєву основу твору.