Кімнатка на четвертому поверсі. Невеличке віконце. Склепінчаста стеля. Вузеньке ліжко. Груба сукняна ковдра. Міцно впирається в підлогу чотирма квадратними ніжками стіл із березових дощок. Два старенькі стільці. Під ліжком досить місця для його червоного сундучка.
Можна глянути у вікно. За тьмяними шибками чорний залізний дах сусіднього будинку. Закіптюжені димарі. Біля димарів вигинає спину чорний кіт. Ото б намалювати!
Квартирант щільно зачинив двері. З червоного сундучка повиймав малюнки, фарби. Розклав усе на столі, на підвіконні.
На столі свічка, але він її не засвічує. Лягає на вузеньке ліжко, яке вгинається під ним. Заплющує очі, але заснути не може. Надто багато вражень. Другий день він у столиці. Винайняв ось цю кімнатку.
Десь в іншому світі зосталося рідне містечко Чугуїв. Довкола нього степи, білі хати, темні вітряки, вишневі сади... Все наче одіснилося. До Петербурга він приїхав, щоб навчатися в Академії мистецтв.
До Академії його не прийняли.
За три дні прийшов познайомитись господар будинку, де він винаймав квартиру. Господар був архітектором.
— Ілля Юхимович, — назвався юнак і додав, — Рєпін.
Господар довго роздивлявся квартирантові малюнки. Тоді сказав рішуче:
— Ілля Юхимович! Ви перейшли Рубікон*. Повчіться в рисувальній школі. Обов'язково побувайте в Ермітажі. Навчання для вас тільки починається. В житті перемагають завзяті.
Декамеро́н» (итал. Decamerone, от (греч. «десять», «день») — собрание ста новелл итальянского писателя Джованни Бокаччо.
Повествование происходит в XIV веке, во время эпидемии чумы в Европе. Группа молодых людей и девушек отправляется за город, чтобы там укрыться от опасной болезни. Повествование разделено на десять частей, каждая из которых относится к одному дню, и одному рассказчику. Каждый из этих молодых людей и девушек рассказывает о своих приключениях. За порой эротическими историями скрываются переживания автора, эволюция его мыслей.
С тех пор слово "декамерон" стало нарицательным и означает сборник каких-либо произведений, не связанных между собой сюжетом, но связанных общей темой. В первую очередь темой, запрещенной или осуждаемой существующей в обществе моралью.!!
Перемагають завзяті
Кімнатка на четвертому поверсі. Невеличке віконце. Склепінчаста стеля. Вузеньке ліжко. Груба сукняна ковдра. Міцно впирається в підлогу чотирма квадратними ніжками стіл із березових дощок. Два старенькі стільці. Під ліжком досить місця для його червоного сундучка.
Можна глянути у вікно. За тьмяними шибками чорний залізний дах сусіднього будинку. Закіптюжені димарі. Біля димарів вигинає спину чорний кіт. Ото б намалювати!
Квартирант щільно зачинив двері. З червоного сундучка повиймав малюнки, фарби. Розклав усе на столі, на підвіконні.
На столі свічка, але він її не засвічує. Лягає на вузеньке ліжко, яке вгинається під ним. Заплющує очі, але заснути не може. Надто багато вражень. Другий день він у столиці. Винайняв ось цю кімнатку.
Десь в іншому світі зосталося рідне містечко Чугуїв. Довкола нього степи, білі хати, темні вітряки, вишневі сади... Все наче одіснилося. До Петербурга він приїхав, щоб навчатися в Академії мистецтв.
До Академії його не прийняли.
За три дні прийшов познайомитись господар будинку, де він винаймав квартиру. Господар був архітектором.
— Ілля Юхимович, — назвався юнак і додав, — Рєпін.
Господар довго роздивлявся квартирантові малюнки. Тоді сказав рішуче:
— Ілля Юхимович! Ви перейшли Рубікон*. Повчіться в рисувальній школі. Обов'язково побувайте в Ермітажі. Навчання для вас тільки починається. В житті перемагають завзяті.
Объяснение:
Орієнтовний план переказу.
1. Кімнатка на четвертому поверсі.
2. Краєвиди за вікном.
3. Малюнки й фарби з сундучка.
4. Спогади про Україну.
5. До Академії його не прийняли.
6. Знайомство з господарем будинку.
7. Навчання тільки починається.
Повествование происходит в XIV веке, во время эпидемии чумы в Европе. Группа молодых людей и девушек отправляется за город, чтобы там укрыться от опасной болезни. Повествование разделено на десять частей, каждая из которых относится к одному дню, и одному рассказчику. Каждый из этих молодых людей и девушек рассказывает о своих приключениях. За порой эротическими историями скрываются переживания автора, эволюция его мыслей.
С тех пор слово "декамерон" стало нарицательным и означает сборник каких-либо произведений, не связанных между собой сюжетом, но связанных общей темой. В первую очередь темой, запрещенной или осуждаемой существующей в обществе моралью.!!