Николай Михайлович Карамзин — замечательный; поэт, прозаик и историограф. Он открыл своим соотечественникам «Историю государства Российского». Благодаря многолетнему титаническому труду Карамзина, русские люди узнали о самых отдаленных временах становления страны. Его труд — это не сухие факты и цифры, а жизнь во всем ее многообразии. Карамзин систематизировал, обобщил и художественно оформил колоссальный материал, накопленный летописцами. Писатель сумел донести до современников великий дух патрий отизма и самоотверженности первых «строителей» государства русского.
Но Николай Михайлович начинал свою деятельность литератора не с исторического жанра. Он привнес в Россию сентиментализм. Его повесть «Бедная Лиза» явилась новым этапом на пути развития русской литературы. После классицизма с характерными для него ограничениями и ходульными героями, сентиментализм явился настоящим откровением. Писатель раскрывает внутренний мир героев, их чувства и переживания. Это уже не слепки с людей, а сами живые и реальные герои.
«Милая Лиза! Я люблю тебя!», и сии слова отозвались во глубине души ее, как небесная, восхитительная музыка; она едва смела верить ушам своим и...— Эраст узнал, что он любим, любим страстно новым, чистым, открытым сердцем». Автор заставляет читателей сопереживать героям, жить их радостями и горестями.
Развивал в своем творчестве Карамзин и жанр исторической повести: «Наталья, боярская дочь», «Марфа-посадница» и другие. Отдал дань Николай Михайлович и поэзии:
Веют осенние ветры
В мрачной дубраве;
С шумом на землю валятся
Желтые листья.
Поле и сад опустели,
Сетуют холмы,
Пение в рощах умолкло —
Скрылися птички...
Странник печальный, утешься:
Вянет природа
Только на малое время;
Все оживится.
Его стихи многотемны: он писал о любви и природе, перемене человеческих чувств и о государыне. Не лишены, философского смысла его эпиграммы:
Что наша жизнь? Роман — Кто автор? Аноним.
Читаем по складам, смеемся, плачем... спим.
В небольшой фразе отражена философия жизни, Ее Многообразие.
Что есть жизнь наша? — Сказка.
А что любовь? — Ее завязка;
Конец печальный иль смешной.
Родись, люби — и Бог с тобой!
Работал Карамзин и в публицистическом жанре. Его статьи: «О книжной торговле и любви ко чтению в России», «Что нужно автору», «О любви к Отечеству и народной гордости» могут вполне соотнестись с нашим временем, они не менее актуальны для нас, хотя написаны в начале девятнадцатого века. Это лишний раз подчеркивает талант Карамзина, его умение заглянуть в суть вещей, которая мало меняется со временем. Карамзин — наш классик, а ее ценности вечны; наследие Николая Михайловича Карамзина — доказательство тому.
Великий син українського народу, геніальний поет і самобутній художник, мислитель і революціонер-демократ Тарас Григорович Шевченко займає найпочесніше місце в світовій літературі і образотворчому мистецтві XIX століття. Серед великих діячів, чиї серця, талант, помисли спрямовані на служіння народові, чия душа сповнена високої любові де Вітчизни, Шевченко по праву займає одну з найвищих ступенів, він справедливо вважається одним з найбільших патріотів усіх часів і народів. Мало хто в історії світової культури з таким вогнем душі захищав свободу і незалежність батьківщини, честь і гідність народу. Великий Кобзар відіграв величезну роль у розвиткові національної і соціальної самосвідомості українського народу. Боротьба проти будь-якого гніту, в тому числі й національного, була в концесії Шевченка боротьбою за те, щоб розчистити шляхи для вільного розвитку як українського нарощу, так і інших гноблених народів. І все це він робив не балачками, ні роз-мовами, а великою, геніальною силою своїх поетичних творів. Патріотичні ідеї Шевченка зросли на життєдайному грунті багатовікової боротьби українського народу за свою незалежність, проти соціального і національного гніту. Героїчне минуле України привертає увагу молодого Поета не саме по собі, а як дійовий побудник сучасного становища народу, як засіб для піднесення патріотичного почуття:
Україно, Україно!
Серце моє, ненько!
Як згадаю твою долю,
Заплаче серденько! /"Тарасова ніч"/.
Поет розуміє, що немає і не може бути вільної, щасливої і радісної вітчизни, поки "...скрізь на славній Україні Людей у ярма запрягли Пани лукаві... /"І виріс я на чужині"/. Шевченкові герої - це люди кровно зв'язані з батьківщиною. Це подвижники, для яких немає вищого почуття, ніж гаряча любов до стражденної матері-вітчизни. Такими патріотами були вожді народних повстань - Наливайко, Тарас Трясило, Богдан Xмельницький, Богун, Залізняк, Гонта.
До Шевченка ніхто ще так не говорив з народом. Українська література не знала ще такого зльоту поетичного натхнення такого пафосу в утвердженні патріотичних ідей:
А ти, моя Україно,
Безталанна вдово,
Я до тебе літатиму!
З хмари на розмову.
На розмову тихосумну,
На раду з тобою:
Опівночі падатиму
Рясною росою. /"Сон"/
Любов Шевченка до природи, милування красою рідної землі становлять характерну рису його патріотизму. "Нема на світі України, немає другого Дніпра!.." - з захопленням проголошує поет. В художніх творах Шевченка образи рідного пейзажу, кар-тини природи є неперевершеними зразками живопису слова. Пригадаймо чудову картину ранку в творі "Сон":
...світає, Край неба палає;
Соловейко в темнім гаї
Сонце зустрічає.
Тихесонько вітер віє,
Степи, лани мріють,
Між ярами над ставами
Верби зеленіють.
Характеризуючи найважливіші етапи формування поезії Великого Кобзаря, не можна обійти такий його видатний твір, як "І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм я Ук-раїні і не в Україні моє дружне посланіє":
Обніміте ж, брати мої,
Найменшого брата, -
Нехай мати усміхнеться,
Заплакана мати.
Влагословить дітей своїх
Твердими руками
І діточок поцілує
Вольними устами.
Патріотичні ідеї Шевченка мали величезний вплив на формування і розвиток передової української літератури. Його творчість була високим повчальним прикладом для кращих діячів української культури. Марко Вовчок і Панас Мирний, Старицький і Карпенко-Карий, Микола Лисенко і Васильківський, Грабовський і Франко, Леся Українка і Коцюбинський, Стефаник і Васильченко формувалися і утверджувалися як діячі української культури, зігріті полум'ям патріотичних ідей Шевченка.
Леся Українка у вірші "На роковини" /І92І р./ писала:
Він перший за свою любов
Тяжкі дістав кайдани,
Але до скону їй служив
без ради, без омани.
Усе знесла й перемогла
Його любові сила.
Того великого вогню
і смерть не погасила. З усіх кінців світу все могутніше линуть голоси, що говорять про світове визнання Шевченка. Його спадщина стала добутком всього культурного людства.
Наведений вище матеріал можна використати, готуючи Шевченківські тематичні вечори:
"Вічно живий в пам'яті народам",
"Геній України, патріот"
"Вінок Тарасу",
"Вічна слава великому Кобзареві",
"Невмируча слава" та ін.
Готуючи сценарний матеріал вечорів, можна використати музичні твори на вірші Шевченка.
Наводимо також висловлювання про великого поета видатних громадських діячів, діячів культури.
"...Шевченко був поетом глибоко і виключно національним. Він обрав для себе окрему область, відтворенню якої присвятив все своє життя. Завданням саме його поезії було зображення народного життя рідної йому України". /М.О.Некрасов/.
"Він був селянський син і став князем в царстві духу. Він був кріпак і став великою силою в громаді людських культур. Він був простак і відкрив професорам і вченим новіші і свободніші степені. Він терпів десять літ від російської воєнщини, а зробив більше для свободи Росії, ніж десять побідних армій.
надеюсь
Объяснение:
Николай Михайлович Карамзин — замечательный; поэт, прозаик и историограф. Он открыл своим соотечественникам «Историю государства Российского». Благодаря многолетнему титаническому труду Карамзина, русские люди узнали о самых отдаленных временах становления страны. Его труд — это не сухие факты и цифры, а жизнь во всем ее многообразии. Карамзин систематизировал, обобщил и художественно оформил колоссальный материал, накопленный летописцами. Писатель сумел донести до современников великий дух патрий отизма и самоотверженности первых «строителей» государства русского.
Но Николай Михайлович начинал свою деятельность литератора не с исторического жанра. Он привнес в Россию сентиментализм. Его повесть «Бедная Лиза» явилась новым этапом на пути развития русской литературы. После классицизма с характерными для него ограничениями и ходульными героями, сентиментализм явился настоящим откровением. Писатель раскрывает внутренний мир героев, их чувства и переживания. Это уже не слепки с людей, а сами живые и реальные герои.
«Милая Лиза! Я люблю тебя!», и сии слова отозвались во глубине души ее, как небесная, восхитительная музыка; она едва смела верить ушам своим и...— Эраст узнал, что он любим, любим страстно новым, чистым, открытым сердцем». Автор заставляет читателей сопереживать героям, жить их радостями и горестями.
Развивал в своем творчестве Карамзин и жанр исторической повести: «Наталья, боярская дочь», «Марфа-посадница» и другие. Отдал дань Николай Михайлович и поэзии:
Веют осенние ветры
В мрачной дубраве;
С шумом на землю валятся
Желтые листья.
Поле и сад опустели,
Сетуют холмы,
Пение в рощах умолкло —
Скрылися птички...
Странник печальный, утешься:
Вянет природа
Только на малое время;
Все оживится.
Его стихи многотемны: он писал о любви и природе, перемене человеческих чувств и о государыне. Не лишены, философского смысла его эпиграммы:
Что наша жизнь? Роман — Кто автор? Аноним.
Читаем по складам, смеемся, плачем... спим.
В небольшой фразе отражена философия жизни, Ее Многообразие.
Что есть жизнь наша? — Сказка.
А что любовь? — Ее завязка;
Конец печальный иль смешной.
Родись, люби — и Бог с тобой!
Работал Карамзин и в публицистическом жанре. Его статьи: «О книжной торговле и любви ко чтению в России», «Что нужно автору», «О любви к Отечеству и народной гордости» могут вполне соотнестись с нашим временем, они не менее актуальны для нас, хотя написаны в начале девятнадцатого века. Это лишний раз подчеркивает талант Карамзина, его умение заглянуть в суть вещей, которая мало меняется со временем. Карамзин — наш классик, а ее ценности вечны; наследие Николая Михайловича Карамзина — доказательство тому.
Україно, Україно!
Серце моє, ненько!
Як згадаю твою долю,
Заплаче серденько! /"Тарасова ніч"/.
Поет розуміє, що немає і не може бути вільної, щасливої і радісної вітчизни, поки "...скрізь на славній Україні Людей у ярма запрягли Пани лукаві... /"І виріс я на чужині"/. Шевченкові герої - це люди кровно зв'язані з батьківщиною. Це подвижники, для яких немає вищого почуття, ніж гаряча любов до стражденної матері-вітчизни. Такими патріотами були вожді народних повстань - Наливайко, Тарас Трясило, Богдан Xмельницький, Богун, Залізняк, Гонта.
До Шевченка ніхто ще так не говорив з народом. Українська література не знала ще такого зльоту поетичного натхнення такого пафосу в утвердженні патріотичних ідей:
А ти, моя Україно,
Безталанна вдово,
Я до тебе літатиму!
З хмари на розмову.
На розмову тихосумну,
На раду з тобою:
Опівночі падатиму
Рясною росою. /"Сон"/
Любов Шевченка до природи, милування красою рідної землі становлять характерну рису його патріотизму. "Нема на світі України, немає другого Дніпра!.." - з захопленням проголошує поет. В художніх творах Шевченка образи рідного пейзажу, кар-тини природи є неперевершеними зразками живопису слова. Пригадаймо чудову картину ранку в творі "Сон":
...світає, Край неба палає;
Соловейко в темнім гаї
Сонце зустрічає.
Тихесонько вітер віє,
Степи, лани мріють,
Між ярами над ставами
Верби зеленіють.
Характеризуючи найважливіші етапи формування поезії Великого Кобзаря, не можна обійти такий його видатний твір, як "І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм я Ук-раїні і не в Україні моє дружне посланіє":
Обніміте ж, брати мої,
Найменшого брата, -
Нехай мати усміхнеться,
Заплакана мати.
Влагословить дітей своїх
Твердими руками
І діточок поцілує
Вольними устами.
Патріотичні ідеї Шевченка мали величезний вплив на формування і розвиток передової української літератури. Його творчість була високим повчальним прикладом для кращих діячів української культури. Марко Вовчок і Панас Мирний, Старицький і Карпенко-Карий, Микола Лисенко і Васильківський, Грабовський і Франко, Леся Українка і Коцюбинський, Стефаник і Васильченко формувалися і утверджувалися як діячі української культури, зігріті полум'ям патріотичних ідей Шевченка.
Леся Українка у вірші "На роковини" /І92І р./ писала:
Він перший за свою любов
Тяжкі дістав кайдани,
Але до скону їй служив
без ради, без омани.
Усе знесла й перемогла
Його любові сила.
Того великого вогню
і смерть не погасила. З усіх кінців світу все могутніше линуть голоси, що говорять про світове визнання Шевченка. Його спадщина стала добутком всього культурного людства.
Наведений вище матеріал можна використати, готуючи Шевченківські тематичні вечори:
"Вічно живий в пам'яті народам",
"Геній України, патріот"
"Вінок Тарасу",
"Вічна слава великому Кобзареві",
"Невмируча слава" та ін.
Готуючи сценарний матеріал вечорів, можна використати музичні твори на вірші Шевченка.
Наводимо також висловлювання про великого поета видатних громадських діячів, діячів культури.
"...Шевченко був поетом глибоко і виключно національним. Він обрав для себе окрему область, відтворенню якої присвятив все своє життя. Завданням саме його поезії було зображення народного життя рідної йому України". /М.О.Некрасов/.
"Він був селянський син і став князем в царстві духу. Він був кріпак і став великою силою в громаді людських культур. Він був простак і відкрив професорам і вченим новіші і свободніші степені. Він терпів десять літ від російської воєнщини, а зробив більше для свободи Росії, ніж десять побідних армій.