Завдання:
- розкрийте значення таких понять, характерних для "нової драми" як ...
"зовнішня дія"
"внутрішня дія"
"підтекст"
- яка з цих дій є більш важливою в театрі Ібсена?
- що таке соціально-психологічна драма?
- чи можна визначити так аналітичну драму Ібсена? Чому?

у старих літописах згадується, що в києві правил олег. він зробив удалі походи на цареград, убік каспійського моря, звільнивши землі від набігів хазар, а для російських купців уклав з візантією вигідний торговельний договір. про князя олегові було складено багато пісень, легенд і переказів. народ оспівував його мудрість, .уміння пророкувати майбутнє, його талант чудового воєначальника, розумного, безстрашного й спритного. наприклад, коли греки перекрили ланцюгами босфорська протока, олег поставив тури на колеса й привів військо до царьграду. великий поет олександр сергійович пушкін оспівав подвиги князя олега в «пісні про віщого олега». а. с. пушкін розповідає про нього як про билинного богатиря. олег багато робив походів, багато боровся, але доля берегла його. пушкін любив і знав російську історію, «переказу століть». у легенді про князя олегові і його коні поета зацікавила тема долі, неминучості визначеної долі. але вірш не тільки про це. у ньому звучить і горда впевненість у праві поета на вільне проходження своєї думки, і співзвучна древньому поданню віра в те, що поети — провісники вищої волі.

 

волхви не бояться могутніх владик,і князівський дарунок їм не потрібний.правдива і вільна їхня віща моваи с волею небесною дружня.правду не можна не купити, не обійти.

 

олег позбувається, як йому здається, від погрози смерті, відсилає коня, що повинен, по пророкуванню чарівника, зіграти фатальну роль. але через багато років, коли він думає, що небезпека минула — кінь мертвий, — доля наздоганяє князя. він торкає череп коня:

з мертвої глави гробова змія, сичачи, тим часом виповзала.

розказана а. с. пушкіним легенда про славного князя олегові наводить на думці про те, що в кожного своя доля, її не обдуриш, і друзів своїх потрібно любити, берегти й не розставатися з ними при житті.

«главная роль, конечно, — роль чацкого, без которого не было бы комедии, а, была бы, , картина нравов». (и.а. гончаров)            нельзя не согласиться с гончаровым. да, фигура чацкого определяет конфликт комедии, обе ее сюжетные линии. пьеса писалась в те времена (1816-1824 когда молодые люди типа чацкого несли в общество новые идеи, настроения. в монологах и репликах чацкого, во всех его поступках выразилось то, что важнее всего было и для будущих декабристов: дух вольности, свободной жизни, ощущение, что «вольнее всяких дышит». свобода личности — вот мотив времени и комедии грибоедова. и свобода от обветшалых представлений о любви, браке, чести, службе, смысле жизни. чацкий и его единомышленники стремятся к «искусствам творческим, высоким и прекрасным», мечтают «в науки вперить ум, алчущий познаний», жаждут «возвышенной любви, перед которой мир целый… — прах и суета». всех людей они хотели бы видеть свободными и равными.         стремление чацкого — служить отечеству, «делу, а не людям». он ненавидит все прошлое, в том числе рабское преклонение перед всем иностранным, угодничество, низкопоклонство.         и что же видит он вокруг? массу людей, которые ищут лишь чинов, крестов, «денег, чтоб пожить», не любви, а выгодной женитьбы. их идеал — «умеренность и аккуратность», их мечта — «забрать все книги бы да сжечь».         итак, в центре комедии — конфликт между «одним здравомыслящим человеком» (оценка грибоедова) и консервативным большинством.         как и всегда в драматическом произведении, суть характера главного героя раскрывается прежде всего в сюжете. грибоедов, верный жизненной правде, показал тяжкую участь молодого прогрессивного человека в этом обществе. окружение мстит чацкому за правду, которая глаза колет, за попытку нарушить привычный уклад жизни. любимая девушка, отворачиваясь от него, ранит героя больше всего, распуская сплетню о его сумасшествии. вот парадокс: единственный здравомыслящий человек объявлен безумцем!         «так! отрезвился я сполна! »— восклицает чацкий в конце пьесы. что же это — поражение или прозрение? да, конец у этой комедии далеко не веселый, но прав гончаров, сказавший о финале так: «чацкий сломлен количеством старой силы, нанеся ей в свою очередь смертельный удар качеством силы свежей». гончаров считает, что роль всех чацких — «страдательная», но в то же время всегда победительная. но они не знают о своей победе, они сеют только, а пожинают другие.         удивительно, что и сейчас невозможно читать без волнения о страданиях александра андреевича. но такова уж сила подлинного искусства. конечно, грибоедову, может быть, впервые в удалось создать действительно реалистический образ положительного героя.