1часть. творҹество тютҹева и фета, этих двух замеҹательных поэтов второй половины xix века, взаимосвязано. нельзя не вспомнить, ҹто тютҹев и фет глубоко уважали и ценили друг друга. тютҹев высоко отзывался о поэтиҹеском даре своего младшего современника: великой матерью любимый, стократ завидней твой удел: не раз под оболоҹкой зримой ты самое ее узрел. в свою оҹередь, фет глубоко поҹитал тютҹева, видел в нем для себя образец творҹеского духа. в одном из посланий тютҹеву фет обращается к нему: мой обожаемый поэт. в стихотворении на книжке стихотворений тютҹева автор пишет: здесь духа мощного господство, здесь утонҹенный жизни цвет. такая взаимная симпатия поэтов имеет много приҹин. фет и тютҹев исповедовали доктрину ҹистого искусства, с которой спорили в тот период демократиҹески настроенные поэты некрасовской школы. в творҹестве обоих поэтов большое место занимает природа. обоих поэтов отлиҹает внутренняя близость к природе, гармония с ней, тонкое понимание природной жизни. традиционным для является отождествление картин природы с определенным настроением и состоянием ҹеловеҹеской души. этот прием образного параллелизма широко использовали жуковский, пушкин и лермонтов. эту же традицию продолжают в своих стихах фет и тютҹев. так, тютҹев в стихотворении осенний веҹер сравнивает природу с измуҹенной ҹеловеҹеской душой. поэту удалось с изумительной тоҹностью передать болезненную красоту осени, вызывающую одновременно и восхищение, и грусть. особенно характерны для тютҹева смелые, но всегда верные эпитеты: зловещий блеск и пестрота дерев, грустно сиротеющая земля. и в ҹеловеҹеских ҹувствах поэт находит соответствие настроению, царящему в природе: ущерб, изнеможенье и на всем та кроткая улыбка увяданья. что в существе разумном мы зовем божественной стыдливостью страданья.
Про кохання сказано і написано багато. Воно наповнює людське життя смислом, перетворює сіру буденність на свято. Кохання може повністю змінити людину, примусити робити багато таких вчинків, які іншим здаються безглуздими. Але що ж це таке — справжнє кохання?
Кожна людина може дати свою відповідь на це легке й одночасно складне питання. Одним кохання дарує крила, надихає на високі вчинки — і вони стають героями, здійснюють подвиги заради коханої; іншим приносить натхнення — і з'являються присвячені лише тій єдиній твори мистецтва, які стають справжніми перлинами у творчій скарбниці людства. Хтось дарує квіти, хтось співає серенади, хтось плаче через нещасне кохання. І це чудово, бо саме кохання має силу облагородити душу людини, очистити її від всякої скверни, наблизити до прекрасного.
Але кохання настільки сильне, настільки й тендітне, його легко втратити, знищити, спаплюжити. І є багато таких факторів, що перевіряють це почуття на стійкість. Одним з них є розлука. Хтось сказав, що розлука робить сильнішим вогонь справжнього кохання, а слабке може згасити назавжди. І це дійсно так, бо лише по-справжньому закохані люди здатні винести довгі дні, місяці, а може, й роки розлуки, не забувши образ коханого, не загубившись у потоці нових відчуттів.
Випробує силу кохання і час. З плином часу почуття можуть втратити свою силу, гостроту, свіжість, люди звикають один до одного, починають помічати недоліки, негативно реагувати на зауваження. Не задумуючись над цим, ми завжди робимо боляче коханим людям, інколи свідомо, інколи ні, ображаємся на дрібниці, нам завжди щось не так, завжди чогось бракує і виникають недорозуміння, сварки, розрив стосунків, а все тому, що ми не цінуємо того, що маємо.. а коли втрачаємо свою любов, то здатні на все, але вже пізно, і любов не повернеш... А буває так, що закохані пари розходяться, бо хтось боїться попросити вибачення, або цього не дозволяє гордість. Але чи не саме в таких випадках потрібно забути про гордість, і зберегти те, найцінніше, що ми маємо - своє кохання, і разом з ним щастя? Тоді кохання може піти від них, люди стають абсолютно чужими один одному, їх ніщо не може поєднати. Це дуже сумно, але то не було справжнє кохання, бо якщо люди дійсно люблять один одного, вони пройдуть крізь усі перешкоди й випробування.
Наше життя — це не рівна, встелена трояндовими пелюстками дорога, на нашому життєвому шляху трапляються злети і падіння, часом буває дуже складно і здається, що виходу немає, що ти вже не в змозі йти далі. І як добре, коли поряд є людина, яка підтримає тебе у важку хвилину, подарує свою любов і ніжність, дасть мудру пораду і ніколи не зрадить. А це може зробити лише по-справжньому любляча людина. Мабуть, не буває родин, у яких не було б якихось труднощів, силу кохання яких неодноразово випробовували і розлука, і час, і якісь спокуси, і життєві труднощі. І тільки дійсно віддані один одному люди проходять крізь усі ці випробовування, а їхнє взаємне кохання тільки зміцнюється. Дійсно, в коханні і будні, і свята, а той, хто це розуміє, здатний пронести своє почуття крізь все життя. Тому такою чарівною та надзвичайною здається мені любов двох стареньких людей, які зберегли ніжність, щирість почуттів і не уявляють життя один без одного.
Кохання - це почуття, яке живе вічно, яке долає нещастя, біль, горе, смерть... Воно таке сильне, і в одночас таке безсиле... Приносить людям щастя і горе... А безсиле тому, що життя не вічне, і коли гине та людина, яку ти кохаєш, то кохання не може до Тоді залишається лише вічна пам'ять, і самотність.
Кохання — це дар, і ми повинні розуміти це і берегти його. Часто досить лише необачного слова, погляду, щоб розбити чиєсь серце, зруйнувати чудове почуття. Кохання не терпить егоїзму, бо інтереси та погляди іншої людини стають для тебе якщо і не головними, то дуже важливими. Адже, як кажуть, закоханий розчиняється в іншій, коханій людині, він не ставить своє «я» вище за «я» іншого, а якщо це не так, то це вже не кохання.
Так, у кожного є своя відповідь на питання, що таке справжнє кохання? Але можна впевнено сказати, що це не тільки блиск в очах, шалені вчинки та співання серенад. Це те що, пройшовши випробування часом, залишається з людиною на все життя, це взаєморозуміння, взаємодовіра та взаємоповага. Це розуміння того, що нас двоє і це — важливіше понад усе у світі. Якщо ви читаєте це послання, і на даний час за щось ображаєтесь на свою другу половинку, то попросіть вибачення за те, що можливо зробили щось не так, тому, що не буває винним хтось один, в стосунках завжди винні обоє, а якщо у вас все добре, то напишіть звичайне смс, з трьома магічними словами: "Я тебе кохаю"...
Кохайте, і будьте коханими, і від цього будете безмежно щасливими.
Відповідь:вроді те що треба
Пояснення:
Про кохання сказано і написано багато. Воно наповнює людське життя смислом, перетворює сіру буденність на свято. Кохання може повністю змінити людину, примусити робити багато таких вчинків, які іншим здаються безглуздими. Але що ж це таке — справжнє кохання?
Кожна людина може дати свою відповідь на це легке й одночасно складне питання. Одним кохання дарує крила, надихає на високі вчинки — і вони стають героями, здійснюють подвиги заради коханої; іншим приносить натхнення — і з'являються присвячені лише тій єдиній твори мистецтва, які стають справжніми перлинами у творчій скарбниці людства. Хтось дарує квіти, хтось співає серенади, хтось плаче через нещасне кохання. І це чудово, бо саме кохання має силу облагородити душу людини, очистити її від всякої скверни, наблизити до прекрасного.
Але кохання настільки сильне, настільки й тендітне, його легко втратити, знищити, спаплюжити. І є багато таких факторів, що перевіряють це почуття на стійкість. Одним з них є розлука. Хтось сказав, що розлука робить сильнішим вогонь справжнього кохання, а слабке може згасити назавжди. І це дійсно так, бо лише по-справжньому закохані люди здатні винести довгі дні, місяці, а може, й роки розлуки, не забувши образ коханого, не загубившись у потоці нових відчуттів.
Випробує силу кохання і час. З плином часу почуття можуть втратити свою силу, гостроту, свіжість, люди звикають один до одного, починають помічати недоліки, негативно реагувати на зауваження. Не задумуючись над цим, ми завжди робимо боляче коханим людям, інколи свідомо, інколи ні, ображаємся на дрібниці, нам завжди щось не так, завжди чогось бракує і виникають недорозуміння, сварки, розрив стосунків, а все тому, що ми не цінуємо того, що маємо.. а коли втрачаємо свою любов, то здатні на все, але вже пізно, і любов не повернеш... А буває так, що закохані пари розходяться, бо хтось боїться попросити вибачення, або цього не дозволяє гордість. Але чи не саме в таких випадках потрібно забути про гордість, і зберегти те, найцінніше, що ми маємо - своє кохання, і разом з ним щастя? Тоді кохання може піти від них, люди стають абсолютно чужими один одному, їх ніщо не може поєднати. Це дуже сумно, але то не було справжнє кохання, бо якщо люди дійсно люблять один одного, вони пройдуть крізь усі перешкоди й випробування.
Наше життя — це не рівна, встелена трояндовими пелюстками дорога, на нашому життєвому шляху трапляються злети і падіння, часом буває дуже складно і здається, що виходу немає, що ти вже не в змозі йти далі. І як добре, коли поряд є людина, яка підтримає тебе у важку хвилину, подарує свою любов і ніжність, дасть мудру пораду і ніколи не зрадить. А це може зробити лише по-справжньому любляча людина. Мабуть, не буває родин, у яких не було б якихось труднощів, силу кохання яких неодноразово випробовували і розлука, і час, і якісь спокуси, і життєві труднощі. І тільки дійсно віддані один одному люди проходять крізь усі ці випробовування, а їхнє взаємне кохання тільки зміцнюється. Дійсно, в коханні і будні, і свята, а той, хто це розуміє, здатний пронести своє почуття крізь все життя. Тому такою чарівною та надзвичайною здається мені любов двох стареньких людей, які зберегли ніжність, щирість почуттів і не уявляють життя один без одного.
Кохання - це почуття, яке живе вічно, яке долає нещастя, біль, горе, смерть... Воно таке сильне, і в одночас таке безсиле... Приносить людям щастя і горе... А безсиле тому, що життя не вічне, і коли гине та людина, яку ти кохаєш, то кохання не може до Тоді залишається лише вічна пам'ять, і самотність.
Кохання — це дар, і ми повинні розуміти це і берегти його. Часто досить лише необачного слова, погляду, щоб розбити чиєсь серце, зруйнувати чудове почуття. Кохання не терпить егоїзму, бо інтереси та погляди іншої людини стають для тебе якщо і не головними, то дуже важливими. Адже, як кажуть, закоханий розчиняється в іншій, коханій людині, він не ставить своє «я» вище за «я» іншого, а якщо це не так, то це вже не кохання.
Так, у кожного є своя відповідь на питання, що таке справжнє кохання? Але можна впевнено сказати, що це не тільки блиск в очах, шалені вчинки та співання серенад. Це те що, пройшовши випробування часом, залишається з людиною на все життя, це взаєморозуміння, взаємодовіра та взаємоповага. Це розуміння того, що нас двоє і це — важливіше понад усе у світі. Якщо ви читаєте це послання, і на даний час за щось ображаєтесь на свою другу половинку, то попросіть вибачення за те, що можливо зробили щось не так, тому, що не буває винним хтось один, в стосунках завжди винні обоє, а якщо у вас все добре, то напишіть звичайне смс, з трьома магічними словами: "Я тебе кохаю"...
Кохайте, і будьте коханими, і від цього будете безмежно щасливими.