Стихотворение написано в в 1938 году. Прототип - жена пограничника Екатерина Алексеева, которая воевала с мужем у озера Хасан. Сначала были созданы несколько строк. Затем была беседа с композитором Блантером, который предложил Исаковскому дописать стихотворение, что поэт и сделал. В воздухе пахло грозой, чувствовалось дыхание войны, поэтому светлый образ девушки Катюши оказался похожим на саму Россию. Вскоре песню запели и на фронте, и в тылу. Было множество ее вариантов.
Тема стихотворения : любовь к защитнику Родины молодой девушки и ожидание его с фронта.
Композиция : девушка Весна, так напоминающая автору его родную страну рано выходит к берегу реки. Она поет, передавая весточку о себе бойцу. Девушка будет хранить ему верность , а ОН возвратится домой. Девушка - берегиня внутри семьи, юноша сохранит ее извне.
Главная героиня - Катюша русская девушка. Она поет для своего нежного, единственного, у которого очень важная миссия на Земле. Для нее любимый - " сизый орел, родной, долгожданный.
Идея : только верность может ЕМУ, только надежда на мирное будущее.
Катюша - собирательный образ, будто вылепленный из народных сказок.
Исаковский для его создания использует особые выразительные средства.
В українській літературі постать Івана Яковича Франка є однією з найпомітніших. Він — успішний письменник, поет, драматург, критик, громадський діяч. Але в особистому житті Франкові не пощастило: тричі він любив, і тричі його кохання відкидали. Перша любов — Ольга Рожкевич, якій батько заборонив зустрічатися з політичним в'язнем, друга — Юзефа Дзвонковська, що відмовила Франкові й іншим претендентам, бо відчувала смертельну хворобу, третя — Целіна Журовська, яку Франко кохав платонічною і нещасливою любов'ю. Інтимні почуття поета сконцентровані у його ліричній збірці "Зів'яле листя".
Про свою збірку Іван Франко говорив, що це книжка "най-суб'єктивніших" віршів, але у і змалювання складних людських почуттів вони найбільш об'єктивні. Ліричний герой збірки "Зів'яле листя" — це чутлива, ніжна і водночас інтелектуальна людина. Для своєї коханої він здатен на все. Часто у своїх віршах І. Франко показує неприховане страждання, якого може завдати кохана людина:
Я мов безумний лютував,
Мов п'яний у нетямі,
Хоч чув, що власне серце рвав
Злочинними руками.
Також поет зображує підступну долю, яка розлучає двох закоханих:
Стихотворение написано в в 1938 году. Прототип - жена пограничника Екатерина Алексеева, которая воевала с мужем у озера Хасан. Сначала были созданы несколько строк. Затем была беседа с композитором Блантером, который предложил Исаковскому дописать стихотворение, что поэт и сделал. В воздухе пахло грозой, чувствовалось дыхание войны, поэтому светлый образ девушки Катюши оказался похожим на саму Россию. Вскоре песню запели и на фронте, и в тылу. Было множество ее вариантов.
Тема стихотворения : любовь к защитнику Родины молодой девушки и ожидание его с фронта.
Композиция : девушка Весна, так напоминающая автору его родную страну рано выходит к берегу реки. Она поет, передавая весточку о себе бойцу. Девушка будет хранить ему верность , а ОН возвратится домой. Девушка - берегиня внутри семьи, юноша сохранит ее извне.
Главная героиня - Катюша русская девушка. Она поет для своего нежного, единственного, у которого очень важная миссия на Земле. Для нее любимый - " сизый орел, родной, долгожданный.
Идея : только верность может ЕМУ, только надежда на мирное будущее.
Катюша - собирательный образ, будто вылепленный из народных сказок.
Исаковский для его создания использует особые выразительные средства.
Повторы : про, пусть, на берег.
Глаголы ( динамичные : расцветали, поплыли, выходила, заводила.
Инверсия : поплыли туманы над рекой, расцветали яблони и гуши, выходила... Катюша.
Олицетворения : передай привет, ты лети восклицание : ой , ты песня.
Сказочные выражения : лети за ясным солнцем, степного сизого орла.
Тот, кто слушает стихотворение, очень близок Катюше.
Лирическое стихотворение Михаила Исаковского не зря стало народной песней, ибо передает настроение тех, кто умеет воевать и ждать.
Подробнее - на -
Объяснение:
В українській літературі постать Івана Яковича Франка є однією з найпомітніших. Він — успішний письменник, поет, драматург, критик, громадський діяч. Але в особистому житті Франкові не пощастило: тричі він любив, і тричі його кохання відкидали. Перша любов — Ольга Рожкевич, якій батько заборонив зустрічатися з політичним в'язнем, друга — Юзефа Дзвонковська, що відмовила Франкові й іншим претендентам, бо відчувала смертельну хворобу, третя — Целіна Журовська, яку Франко кохав платонічною і нещасливою любов'ю. Інтимні почуття поета сконцентровані у його ліричній збірці "Зів'яле листя".
Про свою збірку Іван Франко говорив, що це книжка "най-суб'єктивніших" віршів, але у і змалювання складних людських почуттів вони найбільш об'єктивні. Ліричний герой збірки "Зів'яле листя" — це чутлива, ніжна і водночас інтелектуальна людина. Для своєї коханої він здатен на все. Часто у своїх віршах І. Франко показує неприховане страждання, якого може завдати кохана людина:
Я мов безумний лютував,
Мов п'яний у нетямі,
Хоч чув, що власне серце рвав
Злочинними руками.
Також поет зображує підступну долю, яка розлучає двох закоханих:
Неперехідним муром поміж нами
Та доля стала! Мов два судна, море
Розносить нас між двома берегами,
Моя ти ясна, непривітна зоре!
Объяснение: