Железников. Троп
О чём этот рассказ, какой теме он посвящён? 2). Какова композиция рассказа, как он строится? Можно ли части озаглавить? 3). Какой изображается собака в начале рассказа? 4) Как познакомились Петя и Троп? 5)Что можете сказать об их дружбе? 6). Почему заскучал Троп? 7). Как собака отреагировала

Молода неаполітанська вдова Діана перебуває в сум’ятті: її серцем заволодів секретар Теодоро. Намагаючись розібратися в почуття, графиня де Бельфлор зызнається собі, що якби цей розумний, красивий чоловік був від народження знатним, то вона дозволила б йому наблизитися до себе. Ситуація ускладнюється тим, що Теодоро симпатизує служниці Марселі: справа явно йде до весілля. Спроби впоратися з любов’ю Діані не вдаються: від імені неіснуючої римської подруги вона пише листа-зізнання Теодоро оцінити послання і переписати його «своєю рукою». Молода людина здогадується про справжні причини, що стоять за листом, але в той же час усвідомлює, що між ним і графинею – прірва. Дістається і Марселі: знемагаючи від ревнощів, Діана наказує замкнути служницю на кілька днів у своїй опочивальні.

Для Теодоро наступають важкі дні: графиня то дає йому надію, то жорстко відштовхує. Його відносини з Марсель руйнуються, і дівчина в помсту намагається наблизити до себе слугу Фабьо. У якийсь момент Теодоро не витримує і вихлюпує на господиню все накопичені емоції, дорікаючи її в тому, що графиня поводиться, як собака на сіні. Розмова на підвищених тонах закінчується ляпасами, якими Діана «нагороджує» свого секретаря гає за цією сценою граф Федеріко – один з шанувальників графині – він розуміє, що за спалахом Діаніниної люті стоїть пристрасть.

Граф Федеріко і маркіз Рікардо, давно і марно намагаються розтопити крижане серце молодої вдови, вирішують, що фаворита Діани потрібно прибрати з дороги. Вибравши на роль «головоріза» слугу Трістана, вони пропонують йому триста ескудо за вбивство Теодоро. Трістан з готовністю бере завдаток і негайно повідомляє товаришеві про підступний задум поклонників графині. Теодоро вирішує покинути палац Діани; прийшовши до пані, він дозволу виїхати в Іспанію. Графиня, сподіваючись, що розставання до й позбутися від серцевих мук, визнає його намір розсудливим. Але прощання затягується: Діана то Теодоро піти, то знову повертає.

Тим часом Трістан приступає до реалізації плану, який, за його задумом, повинен з’єднати графиню і секретаря. Він прямує до палацу старого графа Лудовіко. Двадцять років тому граф відправив на Мальту єдиного сина на ім’я Теодоро; хлопчик потрапив в полон до маврів, і з тих пір старий нічого про нього не чув. Представившись Лудовико грецьким купцем, Трістан повідомляє, що його син, який пережив багато пригод, знаходиться в будинку графині де Бельфлор. Лудовико негайно відправляється до палацу Діани. Побачивши Теодоро, він впізнає в ньому себе в юнацькі роки і оголошує спадкоємцем усіх своїх володінь. Секретар збентежений і розгублений; залишившись наодинці з Діаною, він зізнається, що історію з знайденим сином придумав Трістан. Однак для графині це вже не має значення: вона радіє тому, що між ними більше немає станових бар’єрів, і повідомляє всім оточуючим, що відтепер Теодоро – граф і її чоловік.

Молодого ст. лейтенанта гальцева разбудили среди ночи. возле берега задержан мальчишка лет 12-ти, весь мокрый и дрожащий от холода. он требует немедленно сообщить о своём прибытии в штаб. но г, не сразу поверив, докладывает о мальчике, лишь когда тот верно называет фамилии штабных офицеров. подполковник грязнов действительно подтверждает: «это наш парень» , ему нужно «создать все условия» и «обращаться поделикатнее» . как и было приказано, г даёт мальчику бумагу и чернила. тот высыпает на стол и подсчитывает зёрнышки и хвойные иглы. полученные данные отправляются в штаб. приезжает холин, рослый красавец и шутник лет двадцати семи. иван (так зовут мальчика) рассказывает другу о том, как не мог из-за немцев подойти к ожидавшей его лодке и как с трудом переплывал холодный днепр на бревне. на форме, ивану холиным, орден отечественной войны и медаль «за отвагу» . после совместной трапезы холин и мальчик уезжают. спустя некоторое время г. в вновь встречается с иваном. сначала в батальоне появляется тихий и скромный старшина катасоныч. с наблюдательных пунктов он «смотрит немца» , целые сутки проводя у стереотрубы. затем холин вместе с г. осматривает местность и траншеи. немцы на другой стороне днепра постоянно держат наш берег под прицелом. г. должен «оказывать всяческое содействие» холину, но ему не хочется «бегать» за ним. г. занимается своими делами, проверяет работу нового фельдшера, стараясь не обращать внимания на то, что перед ним красивая молодая женщина. приехавший иван неожиданно дружелюбен и разговорчив. сегодня ночью ему предстоит переправа в тыл, но он и не думает спать, а читает журналы, ест леденцы. мальчик восхищён финкой г. , но тот не может подарить ивану нож — ведь это память о его погибшем лучшем друге. наконец г. подробнее узнаёт о судьбе ивана буслова (это настоящая фамилия мальчика) . родом он из гомеля. в войну погибли его отец и сестрёнка. ивану пришлось пережить многое: он был и в партизанах, и в тростянце — в лагере смерти. подполковник грязнов уговаривал ивана поехать в суворовское училище, но тот хочет только воевать и мстить. холин «даже не думал, что ребёнок может так ненавидеть…» . а когда ивана решили не посылать на , он ушел сам. то, что может сделать этот мальчик, и взрослым разведчикам редко удаётся. решено, что, если после войны не отыщется мать ивана, его усыновят катасоныч или подполковник. холин говорит, что катасоныча неожиданно вызвали в дивизию. иван по-детски обижен: почему тот не зашел попрощаться? на самом деле катасоныч только что был убит. теперь третьим будет г. конечно, это нарушение, но г. , и до того просивший взять его в разведку, решается. тщательно подготовившись, холин, иван и г. отправляются на операцию. переплыв реку, они прячут лодку. теперь мальчику предстоит нелёгкая и рискованная : незаметно пройти в тылу немцев пятьдесят километров. на всякий случай он одет как «бездомный отрепыш» . страхуя ивана, холин и г. около часа проводят в засаде, а затем возвращаются назад. г. в заказывает для ивана точно такую же финку, как та, что ему понравилась. через некоторое время встретившись с грязновым, г. , уже утверждённый в должности командира батальона, просит передать нож мальчику. но оказывается, что, когда ивана окончательно решили отправить в училище, он самовольно ушёл. но г. не может забыть о маленьком разведчике. после тяжёлого ранения он попадает в берлин для захвата архивов. в найденных документах тайной полевой полиции г. вдруг обнаруживает фото со знакомым скуластым лицом и широко расставленными глазами. в донесении сказано, что в декабре 1943 г. после яростного сопротивления был задержан «иван» , наблюдавший за движением эшелонов в запретной зоне. после допросов, на которых мальчик «держался вызывающе» , он был расстрелян.