Железников. Троп
О чём этот рассказ, какой теме он посвящён? 2). Какова композиция рассказа, как он строится? Можно ли части озаглавить? 3). Какой изображается собака в начале рассказа? 4) Как познакомились Петя и Троп? 5)Что можете сказать об их дружбе? 6). Почему заскучал Троп? 7). Как собака отреагировала
Объяснение
Стислий переказ, виклад змісту
Кавказькі гори "засіяні горем, кров’ю политі" — там тривалий час іде війна. Споконвіку там орел карає Прометея, та не в змозі подолати мужнього титана: "Не вмирає душа наша. Не вмирає воля".
Ліричний герой звертається до Бога, коли ж нарешті "прокинеться правда" й кати перестануть знущатися з людей: "Ми віруєм твоїй силі І духу живому Встане правда! Встане воля!" А поки що "течуть ріки, Кровавії ріки!" Кавказькі гори политі кров’ю, бо там живуть волелюбні народи, які відчайдушно захищають свою батьківщину. Тисячами там гинуть і царські солдати, яким ця війна зовсім не потрібна. А скільки сліз пролито! їх вистачить, щоб утопити "всіх імператорів... з дітьми і внуками".
Ліричний герой поеми славить синів Кавказу — "лицарів великих: Борітеся — поборете, Вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава І воля святая!" Він протиставляє вільному Кавказу, який не зазіхає на чуже, кріпосницьку Росію, в якій можуть лише навчити, як ошукувати людей, здирати з них останню шкуру, мордувати по тюрмах, продавати чи програвати в карти своїх же братів — християн. І докоряє панству, що люблять вони "на братові Шкуру, а не душу!"
Зажерливі й багаті моляться Христу, б’ють поклони за крадіжку, кров, війну, щоб потім йому ж принести в дар украдені ними багатства.
Поет звертається до пам’яті свого друга Якова де Бальмена, який загинув на Кавказі, і "не за Україну, а за її ката". З обуренням він говорить про облудні твердження загарбників, ніби вони несуть ту темним і "диким" народам: "Все покажем! Тілько дайте Себе в руки взяти, Як і тюрми мурувати, Кайдани кувати... Всьому навчим; тілько дайте Свої сині гори Остатнії.. бо вже взяли І поле, і море".
Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло):
Отримавши звістку про загибель свого друга Якова де Бальмена у війні з кавказцями, поет гірко роздумує над цією безглуздою втратою життя за чужі загарбницькі інтереси. Він повністю на боці вільнолюбного кавказького народу, який захищає свою батьківщину і страждає, як Прометей. Царський уряд прикривається тим, що Несе ту диким народам. Але чому може навчити держава інших, коли сама гнобить свій народ, продає братів-єдиновірців і всі питання вирішує за до кайданів та в’язниць?
Иногда случается так, что один небольшой эпизод может изменить мнение о человеке и дальнейшую жизнь. Так случилось и в рассказе Л.Н.Тольстого «После бала», где не очень приятные события показали истинное лицо человека о котором все думали как о болагородном, воспитанном мужчине.
Об этом рассказал Иван Васильевич, от его имени и ведется весь рассказ. Именно в его судьбе и сыграл важную роль случай который приключился с ним. В то время еще будучи молодым студентом он много времени развлекался, так как учеба много времени не занимала, а что еще можно делать молодому человеку к тому же достаточно богатому. Мечтал в последствии поступить на военную службу. Веселый, симпатичный он пользовался успехом у дам и с удовольствием посещал балы и званые вечера. Один бал ему запомнился до мелочей, он изменил круто не только его взгляды на жизнь, но и ее саму.